866
До того, як відомий давньоримський полководець Гай Юлій Цезар завоював Галію, перейшов Рубікон і заклав підґрунтя для свого названого сина Октавіана Августа, щоб перетворити Давній Рим з республіки на імперію, він був звичайним багатим патрицієм, який прагнув зробити собі ім’я, пише Успіх in UA.
Честолюбство Цезаря вело його через весь відомий світ, від Іспанії до Малої Азії. В одній із таких подорожей, перетинаючи Егейське море, 25-річний майбутній диктатор Стародавнього Риму опинився в полоні в кілікійських піратів. Однак пірати одними з перших дізналися, ким він є насправді.
Історики згодні з тим, що Гая Юлія Цезаря справді захопили пірати, але коли і де це сталося — ці питання залишаються предметом суперечок. Деякі давньоримські автори вказують на те, що це трапилося в 75 або 74 році до н.е., коли полководець подорожував на острів Родос. Плутарх, наприклад, писав, що це Цезар потрапив у полон до піратів раніше, у 80 році до н.е., після відвідин Віфінії, царства на території сучасної Туреччини. А давньоримський письменник Поліен стверджував, що Цезаря схопили до цього візиту. Деякі сучасні історики вважають, що Цезар потрапив у полон до кілікійських піратів усе-таки, коли плив до Віфінії 81 року до н.е., щоб укласти контракт на закупівлю кораблів, повідомляє focus.ua.
Давньоримський історик Светоній писав, що Цезаря схопили біля берегів острова Лесбос і тримали в полоні приблизно 40 днів. На нещастя для своїх викрадачів, Цезар виявився жахливим бранцем. Вночі він вимагав, щоб пірати говорили тихіше, щоб він міг спати. Протягом дня він змушував їх слухати вірші та промови, які Цезар складав, щоб розвіяти нудьгу. Він навіть не погодився з розміром викупу, який запропонували піратам.
Згідно з Плутархом, Цезар вважав, що 20 талантів срібла, які пірати хотіли отримати в обмін на його звільнення (близько 620 кг або 600 тисяч доларів), були надто малі для людини його калібру. Він попросив піратів вимагати не менше 50 талантів срібла.
Згідно з Поліеном, Цезар насправді доволі зблизився з піратами і навіть запросив їх на бенкет на честь свого звільнення. Коли ж пірати напилися вина і заснули, то Юлій Цезар їх усіх убив. Але Плутарх писав, що насправді Цезар, після звільнення, на одному з кораблів великого флоту зайнявся переслідуванням своїх викрадачів, щоб повернути назад 50 талантів срібла. Після упіймання піратів він доставив їх у Малу Азію, де морських розбійників збиралися продати в рабство. Але Цезар наказав розіп’яти всіх піратів.
Наразі історики вважають, що цю історію, якою б захопливою вона не була, не слід сприймати за чисту монету. Наприклад, Джозайя Осгуд із Джорджтаунського університету, вважає, що ця історія могла бути прикрашена і переписана.
Деякі давньоримські автори, можливо, переписали цю історію, щоб зобразити Цезаря в негативному або навпаки в позитивному світлі. Історики вважають, що сам Гай Юлій Цезар міг би легко зробити себе більш хоробрим або більш безжальним, щоб просунути свою політичну кар’єру.
Наприклад, за словами Осгуда, Цезар розповів цю історію в залі засідань Сенату, щоб переконати своїх колег викорінити піратство в Середземному морі.
Хоча історія викрадення Гая Юлія Цезаря містить деякі натяки на саморекламу полководця, її можна сприймати і як своєрідного провісника майбутніх подій. Це рання демонстрація всього, на що виявився здатний майбутній диктатор Стародавнього Риму. Молодий Цезар, захоплений піратами, проявив ті самі якості, що й досвідченіший Цезар, коли він 49 року до н.е. захопив владу в Стародавньому Римі. Як писав Плутарх, під маскою доброї і веселої людини, ховається дуже сильний характер.
