263
Нове дослідження показало, що Чингісхан міг померти від бубонної чуми, а не від втрати крові, отруєної стріли або інших причин, які обговорювалися протягом століть, пише Успіх in UA.
Чингісхан, уроджений Темучжин з клану Борджигін у 1162 році, був одним із найвідоміших завойовників у світовій історії. У 1206 році він заснував Монгольську імперію і став першим її правителем. На час його смерті 1227 року, територія його імперії була в 2,5 раза більша за Римську. Хоча історія життя завойовника добре відома, його смерть оповита таємницею. За словами вчених, членам сім’ї та послідовникам Чингісхана було наказано зберігати в секреті його могилу. Її досі не знайшли.
Дослідники стверджують, що з метою вшанувати або, навпаки, заплямувати пам’ять імператора, соратники і його вороги розповіли кілька легенд про його смерть. Згідно з однією з них, Чингісхан помер від втрати крові, після того як отримав ножове поранення, згідно з іншою, помер від травм, отриманих після падіння з коня. Деякі кажуть, що він загинув у битві з китайцями і помер від зараженої ворожої стріли під час свого останнього походу проти Західної Ся, з якою монголи воювали понад 20 років, повідомляє tsn.ua.
Тепер вчені дійшли висновку, що всі ці легенди, ймовірно, були придумані задовго до смерті Чингісхана:
“Дивовижні, незвичайні причини смерті приписуються винятковим особистостям, тоді як розумніше шукати більш загальні причини, такі, як інфекційні захворювання. Загалом, немає достатніх доказів, щоб вірити цим легендам. Нинішня пандемія COVID-19 змусила нас задуматися про давні епідемії”, – розповів співавтор дослідження Франческо Галассі.
Дослідники зосередилися на “Історії Юаня”, історичному тексті, написаному за часів династії Мінь. У трактаті йдеться про те, що від 18 до 25 серпня 1227 року під час останнього військового походу Чингісхана проти Західної Ся він почувався погано через лихоманку. В кінцевому підсумку саме вона і вбила його через вісім днів після початку хвороби. Хоча в попередньому дослідженні йдеться, що Чингісхан захворів на черевний тиф, але Галассі та його колеги звернули увагу на те, що про типові симптоми цього захворювання, такі, як біль у животі та блювоту, в тексті не було сказано жодного слова.
У своїх дослідженнях вчені спиралися не лише на клінічні ознаки стану імператора, а й на інформацію про хвороби, від яких на той час страждали багато монгольських солдат. В результаті вони з’ясували, що симптоми, які були в імператора, збігаються з ознаками бубонної чуми, поширеної в ту епоху:
“Хоча ми не можемо на 100% бути впевненими, від чого помер Чингісхан, ми можемо сказати, що цей клінічний сценарій набагато більш реалістичний і заслуговує історичного розгляду, ніж інші надумані гіпотези”, – підсумував свою думку вчений.
“Коронавірусна пандемія ще раз показала, що лідери країн можуть заразитися інфекційними захворюваннями і, попри свою силу і владу, вони не можуть бути захищені від природних явищ, таких, як інфекційні хвороби. Таким чином, смерть Чингісхана може послужити “загальним прикладом впливу хвороб на керівництво, яке потенційно здатне змінити перебіг історії”, – сказала співавторка дослідження, антропологиня та біоархеологиня з університету Катанії в Італії Олена Варотто.
