Таємницю Тунгуського метеорита пояснено: у Землю врізався зовсім не астероїд

На початку минулого століття, в 1908 році, над річкою Підкаменна Тунгуска на території сучасного Красноярського краю РФ стався гігантський вибух. Він зрівняв з землею 2150 квадратних кілометрів із силою приблизно 10-20 мегатонн, що робить його, можливо, в тисячі разів потужнішим за атомну бомбу, яку США скинули на японську Хіросіму наприкінці Другої світової війни. Очевидці описували подію, як появу «другого сонця», пише IFLScience.

«Раптом над горою, де вже впав ліс, стало дуже світло, і, як би вам сказати, ніби з’явилося друге сонце. У мене боліли очі, я навіть заплющив їх. Це було схоже на блискавку. І одразу ж пролунав сильний грім. Це був другий удар. Ранок був сонячний, хмар не було, наше сонце світило яскраво, як завжди, і тут з’явилося друге сонце!»

Всього ударів нібито було три. Принаймні так описували їх свідки подій. Інші говорили, що бачили в небі «трубу», причому в деяких повідомленнях вона була блакитного кольору. Що спантеличувало в цій події, так це відсутність ударного кратера, який не був знайдений до цього дня. Загалом тунгуську подію можна пояснити так — це був великий астероїд. Загальноприйняте пояснення й полягає в тому, що астероїд розміром від 50 до 80 метрів в поперечнику вибухнув у повітряному потоці на висоті 10-14 кілометрів над землею.

До чого тут чорні діри

Протягом багатьох років вчені намагалися пояснити, що ж тоді відбулося в цьому місці — ідеї були різними, зрештою зупинились на астероїді. Проте, домінувала ще одна — про чорну діру. Мовляв, тунгуську подію спричинила чорна діра, яка пройшла крізь Землю. Вихідний отвір навіть шукали на іншому боці планети.

Нині чорні діри утворюються, коли у гігантських зірок закінчується паливо і вони колапсують під дією власної гравітації. Це накладає обмеження на те, наскільки маленькою може бути зоряна чорна діра. Кожна з них утворюється з великої кількості маси, сконденсованої в одній невеликій області. Чорні діри народжуються лише з зірок, маса яких приблизно в 20 разів більша за масу Сонця.

З іншого боку, первісні чорні діри — це гіпотетичні чорні діри, які, як припускають вчені, утворилися в перші кілька секунд існування Всесвіту, коли все те, що згодом створило зірки і галактики, було більш щільно упаковане разом.

«У той момент гарячий матеріал міг бути достатньо щільними, щоб сформувати чорні діри, як з масою в100 тисяч разів меншою за скріпку, так і з масою в 100 тисяч разів більшою за масу Сонця. Потім, коли Всесвіт швидко розширювався і охолоджувався, умови для утворення первісних чорних дір закінчилися», — пояснили в NASA.

Якщо вони дійсно утворилися — а людство ще ніколи не виявляло жодної — цілком можливо, що вони все ще можуть існувати. Були навіть припущення, що первісні чорні діри, менші за атом, могли проходити крізь Землю щодня без шкоди для планети, або, можливо, це робили, скажімо, більші чорні діри раз на тисячу років.

Чорна діра пройшла крізь Землю?

Розглядаючи тунгуську подію, група фізиків в 1973 році припустила, що вона могла бути спричинена проходженням первісної чорної діри крізь планету. Команда стверджувала, що чорна діра з масою великого астероїда пояснила б відсутність отвору проходження, а також синє світло, яке бачили свідки.

«Більша частина випромінювання від ударного фронту була б у вакуумному ультрафіолеті і була б поглинута і переопромінена на довші довжини хвиль. Було б мало жорсткого рентгенівського випромінювання, а супроводжуючий його стовп плазми виглядав би темно-синім», — писали вони.

Хоча це дуже «фантастичне» припущення, команда запропонувала спосіб, як цю ідею можна перевірити — по суті, шукати ознаки вихідного отвору на іншій стороні планети.

«Чорна діра увійшла б у Землю, і жорсткість гірських порід не допустила б підземної ударної хвилі. Через свою високу швидкість і тому, що вона втрачає лише невелику частину своєї енергії при проходженні через Землю, чорна діра повинна майже пройти по прямій лінії через Землю, входячи під кутом 30° до горизонту і виходячи через Північну Атлантику в районі 40°-50° північної широти 30°-40° західної довготи. Цей вихід забезпечує перевірку всієї гіпотези».

Команда запропонувала шукати ударні хвилі і збурення океану на протилежному боці світу. Ідея цікава, але таких доказів не знайшли, і ми досі не знаємо, чи існують первісні чорні діри взагалі.