948
Європейський парламент закликав Євросоюз перейти до жорсткішої політики у торговельних відносинах із Китаєм і домагатися реальної взаємності в доступі до ринків. Рекомендацію підтримали 454 депутати, 86 проголосували проти, ще 110 утрималися. Голосування стало сигналом перед новим раундом переговорів між Брюсселем і Пекіном.
Головним аргументом став величезний торговельний дисбаланс. У 2025 році дефіцит торгівлі товарами між ЄС і Китаєм становив близько 360 мільярдів євро — майже один мільярд євро щодня. Європейські політики називають такий рівень нестійким і вважають, що він відображає не лише різницю в конкурентоспроможності, а й нерівні умови роботи.
Європейські компанії скаржаться на державні субсидії китайським виробникам, адміністративні бар’єри та обмежений доступ до окремих секторів. Найгостріше питання стоїть у галузях електромобілів, акумуляторів, сонячної енергетики, напівпровідників та високотехнологічного обладнання.
Європарламент пропонує активніше використовувати антидемпінгові заходи, контроль інвестицій, правила державних закупівель і принцип взаємності. Якщо європейська компанія не має рівного доступу до китайського ринку, ЄС повинен мати інструменти для пропорційної відповіді на власній території.
Окремий блок рекомендацій стосується стратегічної залежності від Китаю. Брюссель прагне диверсифікувати постачання критичної сировини, батарей, електроніки та компонентів, без яких неможливі зелений перехід і цифрова економіка. Водночас бізнес попереджає, що швидко замінити китайські ланцюги постачання буде дорого й технічно складно.
Економічна частина документа пов’язана і з безпекою. Євродепутати згадали підтримку Росії з боку Китаю та закликали Пекін припинити постачання товарів подвійного призначення. У ЄС також вимагають від китайського керівництва використати свій вплив на Москву для сприяння завершенню війни проти України.
Європейський бізнес застерігає від неконтрольованої торговельної війни. Китай залишається величезним ринком і важливим постачальником, тому жорсткіші заходи мають супроводжуватися інвестиціями у власне виробництво, пошуком альтернативних постачальників і узгодженою політикою держав-членів.
Рекомендація не є законом і не запускає автоматичні мита. Проте вона формує політичний мандат Європарламенту напередодні переговорів єврокомісара з торгівлі в Пекіні. Подальший курс залежатиме від того, чи погодяться Єврокомісія та держави-члени поєднати вимоги про доступ до ринку з реальними обмежувальними заходами.
Рекомендація також передбачає посилення перевірки китайських інвестицій у критичну інфраструктуру та технологічні компанії. Європейські законодавці побоюються, що контроль над портами, телекомунікаціями, енергетичними мережами або постачальниками стратегічних компонентів може створити довгострокову залежність, яку складно усунути звичайними митами. Тому дискусія виходить за межі торгового балансу й поступово перетворюється на питання економічної безпеки.
