880
Франція відкрила прямий технічний канал переговорів із владою «Талібану», щоб спростити повернення до Афганістану громадян, які перебувають у країні нелегально та становлять загрозу громадському порядку. Париж наголошує, що йдеться не про дипломатичне визнання талібського уряду, а про суто практичну взаємодію з питань депортації.
Після повернення «Талібану» до влади в серпні 2021 року Франція закрила посольство в Кабулі й не підтримує офіційних дипломатичних відносин із чинною афганською владою. Проте проблема повернення громадян, яким остаточно відмовлено у праві залишитися в Європі, змушує дедалі більше держав шукати прямі технічні контакти з Кабулом.
Франція долучилася до групи приблизно двадцяти країн ЄС, які виступають за прискорення повернення афганців, насамперед осіб, засуджених за тяжкі злочини або пов’язаних із насильством та організованою злочинністю. Аналогічні переговори вже проводять Німеччина, Бельгія та Швеція. Берлін навіть дозволив окремим представникам талібської адміністрації приїжджати для технічної роботи, підкреслюючи, що це не означає їхньої дипломатичної акредитації.
Французькі джерела не називають точну кількість людей, яких можуть охопити нові процедури. За неофіційними оцінками, йдеться про сотні громадян Афганістану. Механізм повернення ще опрацьовується, тому неясно, чи буде потрібна фізична присутність представників талібів у Франції та які саме гарантії сторони використовуватимуть для ідентифікації депортованих.
Правозахисні організації гостро критикують такий курс. Вони нагадують, що талібський режим запровадив суворі обмеження прав жінок, заборонив освіту для дівчат старше 12 років і суттєво обмежив доступ жінок до роботи та громадського життя. Через це будь-яка примусова депортація в Афганістан викликає питання щодо безпеки конкретної людини після повернення.
Париж у відповідь підкреслює, що технічний діалог не змінює політичної оцінки режиму. Франція продовжує фінансувати гуманітарні програми через міжнародні організації та приймати афганців, які справді потребують захисту. Мова йде лише про тих, хто не має законних підстав залишатися в країні й, за оцінкою влади, становить ризик для безпеки.
Ситуація відображає ширшу зміну міграційної політики Євросоюзу. Якщо раніше головна увага приділялася розгляду заяв на притулок, то тепер уряди дедалі активніше намагаються забезпечити виконання рішень про повернення. Афганський напрямок залишається одним із найскладніших, адже практична співпраця неминуче вимагає контактів із владою, яку ЄС політично не визнає.
У ширшому контексті ця тема має значення не лише як окремий інформаційний привід. Вона впливає на політичні рішення, економічні розрахунки та безпекові оцінки, тому подальший розвиток подій залежатиме від практичних кроків сторін, а не тільки від публічних заяв. Саме наступні тижні покажуть, чи переросте нинішня ситуація у довготривалу тенденцію, чи залишиться епізодом у значно ширшому процесі.
