909
Європа робить багатотрильйонну ставку на власну електроенергію та відновлювані джерела, намагаючись одночасно знизити енергетичні витрати, посилити безпеку й повернути конкурентоспроможність промисловості. Після низки енергетичних шоків електроенергія в Європі залишається приблизно на 50% дорожчою, ніж у Китаї, і майже вдвічі дорожчою, ніж у США.
Європейська енергетична модель неодноразово змінювалася. До 1960-х регіон значною мірою покладався на вугілля, потім зріс вплив нафти, а у 1980-х ключову роль почали відігравати атомна енергетика та природний газ.
Після нафтової кризи 1973 року Франція відповіла масштабним будівництвом атомних електростанцій. До кінця 1980-х це різко зменшило залежність від імпортного вугілля, а французькі реактори й через десятиліття залишаються одним із фундаментів європейського ринку електроенергії.
Стара модель дешевих імпортних енергоносіїв завершилася
Після піку видобутку в Північному морі наприкінці 1990-х європейське зростання дедалі більше спиралося на відносно дешеві імпортні нафтопродукти й російський трубопровідний газ. Після вторгнення Росії в Україну ця модель різко зламалася. У серпні 2022 року ціни на газ у Європі піднімалися більш ніж у десять разів — понад €260 за МВт·год.
Континент замінив значну частину російських трубопровідних поставок дорожчим LNG зі світового ринку, насамперед зі США. Для енергоємних галузей — хімії, добрив, алюмінію, сталі, цементу та паперу — це означало втрату частини конкурентних переваг.
ЄС прагне підняти частку відновлюваних джерел у споживанні енергії приблизно з 26% до щонайменше 42,5% до 2030 року. До 2040 року планується подвоїти частку електрики у кінцевому енергоспоживанні до 46%.
За оцінками, виконання цілей зі встановлення теплових насосів, сонячних і вітрових станцій могло б скоротити попит на газ приблизно на чверть до 2030 року. Водночас сам перехід вимагатиме понад €660 млрд інвестицій щороку до 2040 року.
Європейська комісія підраховує, що електрифікація потенційно може до 2040 року скоротити рахунок за імпорт викопного палива приблизно на €260 млрд щороку. Після кризи 2022 року ЄС витрачав на імпорт викопних енергоносіїв близько €450 млрд на рік.
Потреба в дешевій електроенергії зростає через розвиток ШІ й дата-центрів. На США припадає понад половина світової потужності дата-центрів, на Китай — близько 30%, а на Європу — лише 12%.
За одним із прогнозів, якщо зростання відновлюваних потужностей випереджатиме попит, оптові ціни на електроенергію в Німеччині до кінця десятиліття можуть знизитися приблизно до €60 за МВт·год проти середніх €90 у 2025 році.
Ризики залишаються значними: повільні дозволи на нові проєкти, бюджетні обмеження, політичний опір і сильна залежність від китайських ланцюгів постачання сонячних панелей та батарей. ЄС намагається збільшити власне виробництво чистих технологій до рівня, який покриватиме щонайменше 40% щорічних потреб до 2030 року.
Попри масштабні плани, викопне паливо все ще забезпечує близько трьох п’ятих енергоспоживання Європи, а частка електрики в кінцевому попиті понад десятиліття майже не змінювалася.
