887
Через рік після припинення найбільш інтенсивної фази бойових дій у секторі Гази там не працює жодна лікарня у повному режимі. Про це йдеться у новому звіті ізраїльської правозахисної організації Physicians for Human Rights Israel. Медична система анклаву залишається настільки пошкодженою, що навіть частково відновлені установи можуть надавати лише обмежений набір послуг.
У Газі також немає жодного працездатного апарата МРТ для населення понад два мільйони людей. Інтенсивна терапія майже не відновилася: кількість доступних ліжок збільшилася лише зі 103 до 104. Доступність діалізу, навпаки, погіршилася — його надають приблизно 12% медичних установ проти 17% роком раніше.
Всесвітня організація охорони здоров’я зафіксувала 128 атак на медичні об’єкти лише за перші сім місяців після перемир’я. Частина лікарень фізично пошкоджена, інші не можуть працювати через нестачу обладнання, медикаментів, електроенергії та кваліфікованого персоналу.
Особливо тяжкою залишається ситуація з медичною евакуацією. За даними місцевого МОЗ, щонайменше 1570 пацієнтів, серед яких 264 дитини, померли в очікуванні дозволу на лікування за межами Гази. Пропускна здатність евакуаційних механізмів залишається значно нижчою за реальну потребу.
Правозахисники покладають значну частину відповідальності на ізраїльські обмеження щодо ввезення медичного обладнання, медикаментів і запасних частин. Ізраїль зі свого боку наполягає на необхідності безпекового контролю вантажів і заявляє, що частина товарів може мати подвійне призначення.
Перемир’я мало відкрити шлях до масштабного відновлення інфраструктури, але реконструкція рухається вкрай повільно. Понад 1400 людей загинули внаслідок атак уже після його формального початку, а значна частина території залишається під військовим контролем. Більшість мешканців живе в умовах переміщення та обмеженого доступу до базових послуг.
Стан медичної системи став одним із головних індикаторів гуманітарної кризи. Навіть якщо бойова інтенсивність нижча, ніж у попередні роки, без повноцінної роботи лікарень населення не може отримувати лікування хронічних захворювань, складну діагностику, реабілітацію та планові операції. Відновлення медицини потребуватиме не місяців, а років системної міжнародної допомоги.
У ширшому контексті ця тема має значення не лише як окремий інформаційний привід. Вона впливає на політичні рішення, економічні розрахунки та безпекові оцінки, тому подальший розвиток подій залежатиме від практичних кроків сторін, а не тільки від публічних заяв. Саме наступні тижні покажуть, чи переросте нинішня ситуація у довготривалу тенденцію, чи залишиться епізодом у значно ширшому процесі.
Окремою проблемою є втрата спеціалізованої медицини. Навіть там, де лікарня формально приймає пацієнтів, вона часто не має повного набору діагностичних можливостей, витратних матеріалів або персоналу для складних операцій. Це означає, що статистика про «частково функціональні» заклади може суттєво переоцінювати реальну доступність допомоги. Люди з онкологічними, серцево-судинними та нирковими захворюваннями особливо залежать від регулярного лікування, яке не можна відкладати на невизначений час. Саме тому гуманітарні організації наполягають, що відновлення лікарень має бути не косметичним, а системним — із поверненням обладнання, запасів, персоналу та стабільного енергопостачання.
