3596
Німецький підводний човен SM UC-30, який затонув у Північному морі ще під час Першої світової війни, став довготривалим джерелом хімічного забруднення. Дослідники виявили компоненти тротилу у воді, донних відкладах і навіть у морських організмах навколо уламків.
Субмарина затонула у квітні 1917 року після зіткнення з британською міною. На борту загинули 27 моряків, а разом із човном на дно пішли 18 мін і шість торпед — тобто значна кількість вибухових речовин.
Місце аварії вдалося точно знайти лише у 2016 році. Після цього через небезпеку боєприпасів цивільні занурення в районі обмежили, але уламки стали важливим об’єктом для екологічних досліджень.
Команда Орхуського університету разом із Королівським флотом Данії відібрала проби води, донного осаду та морських організмів на різній відстані від корпусу. Результати показали: компоненти вибухівки вже вийшли за межі самих боєприпасів.
Поки що забруднення вважають переважно локальним. Однак головна проблема полягає в корозії металу. Чим довше уламки лежать на дні, тим більше руйнуються оболонки мін і торпед, а отже, тим легше вибухові речовини контактують із морською водою.
Це стосується не лише UC-30. На дні європейських морів лежать тисячі військових суден, авіабомб і боєприпасів двох світових воєн. Значна частина з них поступово старіє, перетворюючись із історичних артефактів на екологічну проблему.
Дослідження таких об’єктів допомагає вирішити складне питання: де уламки варто залишити на місці, а де ризик витоку вже виправдовує складну й небезпечну операцію з вилучення боєприпасів.
