162
Існує думка, що пірати носили пов’язки на очах, пише Успіх in UA.
Заглиблення в це своєрідне зображення викликає питання: чи була серед піратів надзвичайна поширеність травм очей.
Одна з необґрунтованих теорій стверджує, що пов’язки на очах взагалі не пов’язані з травмами очей; натомість, вони мали на меті покращити зір піратів під час бою. Згідно з цією теорією, під час абордажу ворожих кораблів і спуску на глибину, перехід від сонячного світла до темряви займав дорогоцінний час для адаптації очей.
Геніальна ідея полягала в тому, щоб носити пов’язку на око, яка гарантувала, що одне око залишатиметься налаштованим на сонячне світло вгорі, в той час як інше адаптується до тьмяних умов внизу. Достатньо було просто зняти пов’язку при вході на нижню палубу, щоб одразу ж прозріти.
І навпаки, альтернативна версія припускає, що пірати могли надягати пов’язку під палубою — можливо, в нічні години, — а на палубі купатися при світлі свічок. Це пристосування полегшило б їм перехід до нічного бачення, якби їм довелося знову піднятися на палубу, чи то для битви, чи то для інших морських переслідувань, повідомляє focus.ua.
Помітне дослідження цієї концепції відбулося в епізоді “Руйнівників міфів” 2007 року, присвяченому піратству. У цьому випуску учасниця програми Карі звернулася за порадою до офтальмолога, який провів експеримент.
Очі Карі пройшли тест на здатність бачити вночі. На одне око потрапляло яскраве світло, а інше закривала пов’язка. Як і очікувалося, око, захищене пов’язкою, швидко адаптувалося до темряви, що дозволило їй сприймати навколишнє середовище набагато швидше, ніж око, що знаходилося під впливом яскравого світла.
Руйнівники міфів визнали міф правдоподібним, проте це визнання не є остаточним підтвердженням історичного застосування. Історикиня докторка Ребекка Саймон детально зупинилася на цьому питанні: “Немає жодних доказів того, що пірати носили пов’язки на очах. Немає жодних зображень, ксилографій чи будь-яких згадок про них у першоджерелах 17-го і 18-го століть”.
Ймовірніше пояснення вказує на припущення, що пов’язки на очах, так само як і акценти, є радше вигадкою, ніж історичною достовірністю.
Докторка Саймон додала:
“Ці міфи значною мірою походять з роману Роберта Луїса Стівенсона “Острів скарбів”. Його антагоніст, Довгий Джон Сільвер, послужив моделлю для багатьох інших піратів попкультури, таких як Джек Горобець”.
Сучасне уявлення про яскраво вбраних піратів бере свій початок з цих ранніх описів, хоча насправді пірати одягалися набагато прозаїчніше.
“Пірати, як правило, одягалися так само, як і сучасні їм моряки, хоча їхнє вбрання могло бути кращим через їхню схильність до привласнення одягу із захоплених кораблів, — пояснила Саймон. — Піратські капітани і командири часто носили вишуканий одяг, щоб продемонструвати свої перемоги в битвах”.
