255
Судно затонуло десь між 1400 роком до н. е. і 1300 р. до н.е.
У Середземному морі дослідники виявили залишки уламків найдавнішого корабля, вони змоги дістати з глибин лише дві амфори. Сталось це приблизно в 56 милях (90 км) від узбережжя північного Ізраїлю.
Про це повідомляє The New York Times. Зазначається, що про цю знахідку стало відомо 20 червня.
Попередньо дослідження двох глиняних глеків, відомих як ханаанські амфори, показало, що вищезгадане торгове судно затонуло десь між 1400 р. до н. е. і 1300 р. до н.е. Тобто в епоху, коли Єгипетська імперія простягалася від території сучасної північної Сирії до Судану.
Вчені не знають, чи стала галера жертвою раптового шторму, попутного вітру чи піратства. Але судячи з кадрів, знятих дистанційно керованим занурювальним роботом, корабель опустився на дно, не перекинувшись, а сотні глеків для зберігання в його трюмі збереглися майже неушкодженими.
За словами Кемаля Пулака, морського археолога з Техаського університету A&M, знахідки з пізньої бронзової доби в Середземному морі настільки рідкісні, що відомо лише про два інших уламки з вантажем. Обидва знайдені, на відміну від нинішнього, біля узбережжя Туреччини відносно близько до берега, і доступ до них можна отримати за допомогою стандартного водолазного спорядження. Останнє з цих двох відкриттів відбулося в 1982 році. Відтоді нових вражаючих знахідок не було.
Зазначається, що, спочатку, цю знахідку було виявлено минулого літа на глибині близько милі під час досліджень, проведених лондонською компанією Energean. Тоді водолази випадково зняли дещо схоже на велику купу глечиків на морському дні. Науковці запевнили, що це амфори пізнього бронзового віку, призначені для зберігання, зокрема, меду, оливкової олії та смоли з дерева Pistacia atlantica.
Згодом Energean побудував два механічні додатки для R.O.V., які були здатні витягувати артефакти звідти з мінімальним ризиком пошкодження всієї збірки. Протягом двох днів в травні цього року транспортний засіб працював у морі. Під час цього виявилось, що амфори знаходяться в судні, наполовину заглибленому в осад. Не було жодних ознак якоря, щогли чи квадратного вітрила, які зазвичай використовували середземноморські торгові кораблі того часу.
«Корабель зберігся на такій великій глибині, що час завмер з моменту катастрофи. Його корпус і вміст не постраждали ні від рук людини, ні від хвиль і течій, які впливають на корабельні аварії на мілководді»,— сказав Джейкоб Шарвіт, директор відділу морської археології Управління старожитностей Ізраїлю та керівник травневої розвідувальної експедиції.
Простягаючи свої роботизовані руки, R.O.V. вийняв два глечики з корпусу, по одній з кожного кінця корабля. Обидва виявилися заповненими мулом.
«Аналіз мікроелементів у банці повинен розв’язувати питання щодо того, що було всередині, коли затонуло судно», — сказав доктор Шарвіт.
Наразі вчені сміливо стверджують, що ці уламки «на вагу золота» і вони зможуть подарувати світу нові уявлення не тільки про судноплавство бронзової доби, а й про навігацію того часу.
