526
Вкрай рідко вчені можуть пов’язати шматок метеорита з вогненною кулею в нічному небі.
На Землі знаходили десятки тисяч метеоритів, але вкрай рідко ці осколки можуть пов’язати з конкретною «зіркою, що впала», пише New York Times.
Дослідникам вдалося пов’язати метеорит, знайдений в Австрійських Альпах кілька десятиліть тому, з яскравими спалахами в небі. За словами вчених, метеорити вкрай рідко вдається пов’язати з його батьківською «вогненною кулею».
Ця історія почалася ще 1976 року, коли лісничий Йозеф Пфефферле розчищав залишки лавини, що зійшла, неподалік від австрійського села Ішгль. Тоді лісничий виявив дивного вигляду камінь, який забрав із собою додому.
Через 32 роки Пфефферле вирішив з’ясувати, чи може знайдений ним камінь виявитися метеоритом. Лісничий вирішив принести свою знахідку в університет для аналізу. Камінь справді виявився метеоритом, і досить великим, вагою майже в 1 кілограм. Неушкоджена верхня частина метеорита вказувала на те, що космічний камінь упав на Землю незадовго до того, як Пфефферле його підібрав.
«Це був такий свіжий метеорит, він чудово зберігся», — каже планетолог із Гельсінського університету у Фінляндії Марія Грицевич.
Вчена зі своїми колегами припустили, що Ішгльський метеорит упав на Землю не так вже й давно, тому його падіння могло бути знято на плівку. Мережа з 25 камер спостереження за небом у цьому регіоні робила знімки нічного неба з 1966 року. Ця мережа завершила свою роботу 2022 року і встигла зняти понад 2 тис. метеоритів.
У Німецькому аерокосмічному центрі в Аугсбурзі знайшлися негативи плівок із вогняними кулями. Оцифрувавши зображення, вчені відсортували метеорити за їхньою масою, фермою, швидкістю та кутом падіння. Але тільки три події відбулися до 1976 року.
Вчені реконструювали траєкторію кожної з вогненних куль і розрахувала місце, куди з більшою ймовірністю вони могли впасти. Команда отримала тільки один збіг із місцем, де був знайдений Ішгльський метеорит. У такий спосіб учені з’ясували, що вогняна куля, або «падаюча зірка», що пролетіла низько над горизонтом вранці 24 листопада 1970 року, породила Ішгльський метеорит.
Також дослідники змогли з’ясувати, що метеор упав на Землю зі швидкістю понад 70 тис. км/год.
«Це досить висока швидкість, але в межах діапазону швидкостей метеоритів, що народилися в Сонячній системі. Камінь не з Сонячної системи рухався б набагато швидше», — додає Грицевич.
Метеороїд, падіння якого побачили 1970 року, обертався навколо Сонця відносно близько до Землі. Найімовірніше, він стався не з головного поясу астероїдів між Марсом і Юпітером.
