3744
Наприкінці вересня природа для наших предків була справжнім календарем. УНІАН наводить цілий набір прикмет, за якими 22 вересня намагалися зрозуміти, коли прийде холод, чи буде багато снігу й наскільки суворою виявиться майбутня зима. Сучасній людині частина цих спостережень здається поетичною, але колись від правильного відчуття сезону буквально залежало господарство.
Однією з найвідоміших прикмет були комарі. Якщо вони ще продовжували літати наприкінці вересня, чекали теплої зими. Активність комах сприймали як ознаку того, що стійкі холоди ще далеко й осінь затримається.
Павутина теж мала свій прогноз. Якщо в повітрі літало багато довгих тонких ниток, тепло, за повір’ям, мало протриматися ще кілька тижнів. Подібні спостереження пов’язували з бабиним літом і використовували як своєрідну підказку, скільки часу ще залишиться на завершення сезонних справ.
Дерева давали ще більше сигналів. Якщо на березі залишалося багато листя, сніг чекали пізно. Верба, яка вже активно скидала листя, навпаки, нібито попереджала про швидке похолодання. Клен і черемха без листя вважалися ознакою близьких морозів.
Сильний листопад мав більш тривожне значення. Якщо дерева швидко оголювалися, це трактували як передвісник суворої зими. На соснах теж рахували шишки: якщо їх було мало, сильних морозів нібито не чекали.
Навіть бур’яни в полі мали значення. Якщо їх залишалося багато, прогнозували сніжну зиму. Такі прикмети сьогодні не мають наукової сили, але добре показують, наскільки уважно люди спостерігали за найдрібнішими сезонними змінами.
За небом дивилися не менш уважно. Червоні хмари на заході сонця обіцяли похмуру й дощову погоду, а червоний місяць — сильний вітер. Це вже короткострокові прикмети, які мали допомагати планувати найближчі дні.
Сучасна метеорологія користується зовсім іншими інструментами, тому покладатися на комарів або павутину для прогнозу зими немає сенсу. Але як культурний пласт ці прикмети дуже цінні: вони показують, як люди читали природу ще до появи прогнозів, супутників і застосунків.
