3739
22 вересня в народному календарі поєдналися церковна пам’ять пророка Іони, день священномученика Фоки та цілий пласт старих побутових повір’їв. УНІАН нагадує, що в народі цю дату називали Іона та Фока, а також Листодер або Листопадна — через сильний осінній вітер, який зриває з дерев останнє листя. Разом із погодними спостереженнями існували й заборони, більшість із яких символічно пов’язували з достатком, здоров’ям та сімейним благополуччям.
Найвідоміша заборона стосувалася риби. Її 22 вересня не радили ні ловити, ні подавати на стіл. Народна традиція пояснювала це біблійною історією пророка Іони, якого після втечі від Божого наказу проковтнув великий морський звір. За повір’ям, нехтування цією забороною могло принести хвороби або фінансові проблеми.
Інше правило стосувалося сну й лінощів. Не радили проводити першу половину дня в ліжку або відкладати всі справи на потім. У традиційному господарстві кінець вересня був дуже активним періодом, коли потрібно було завершувати сезонні роботи, тому лінь легко перетворилася на символ небажання працювати заради майбутнього достатку.
Окрема заборона стосувалася старих віників і мітел. Їх не радили ні викидати, ні спалювати. У народній уяві віник був не лише інструментом для прибирання, а й предметом, пов’язаним із домашнім порядком та добробутом. Разом зі старою мітлою, за повір’ям, можна було ненароком «винести» або «спалити» сімейне щастя.
Дивною на сучасний погляд була й заборона сваритися з погодою. Не радили лаяти вітер, дощ чи холод, навіть якщо день видавався неприємним. Сильний вітер 22 вересня вважався природною ознакою початку справжньої осені, а різкі слова на адресу стихії, за народними уявленнями, могли накликати неприємності на родину.
Церква, своєю чергою, нагадувала не про побутові забобони, а про інші речі — уникати сварок, злості, заздрості, наклепу та лихослів’я, а також не відмовляти в допомозі тим, хто її потребує. Тому церковний зміст дня й народні заборони варто розділяти: перше стосується духовної практики, друге — культурної традиції.
Для сучасної людини такі повір’я цікаві насамперед як відбиток старого способу життя. У них видно, наскільки сильно повсякденні дії — сон, прибирання, їжа, ставлення до погоди — пов’язували із символічним порядком світу. Випадкова побутова дія в особливий день могла сприйматися як знак або навіть як ризик.
Тому головні заборони 22 вересня можна сприймати не як інструкцію, а як етнографічний матеріал. Вони показують, як наші предки через прості побутові правила намагалися захистити дім, здоров’я та достаток і водночас дисциплінувати щоденне життя наприкінці осені.
