2879
Відсутність вузькопрофільного спеціаліста у медичному закладі не є підставою залишати людину в невідкладному стані без допомоги або радити їй самостійно шукати іншу клініку. Як закон і накази МОЗ регулюють госпіталізацію та переведення між медичними закладами, пояснили юристи.
Згідно зі статтею 37 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», медики зобов’язані надавати невідкладну допомогу за будь-яких обставин. Водночас стаття 38 пов’язує приймання до обраного закладу з його реальною можливістю забезпечити відповідне лікування. Тобто право вибрати заклад для лікування залежить від того, чи може він справді надати потрібну допомогу.
Хто ухвалює рішення про переведення і хто відповідає за транспортування
Згідно зі Стандартом, затвердженим Наказом МОЗ від 30 липня 2026 року № 1044, рішення про переведення ухвалює лікуючий лікар. Його обов’язково погоджує відповідальна особа закладу: медичний директор, завідувач відділення або черговий відповідальний лікар. Окремо стандарт передбачає, що приймаючий медичний заклад має попередньо підтвердити готовність прийняти пацієнта.
Якщо стан людини безпосередньо загрожує життю, її мають негайно перевести до профільного закладу бригадою екстреної медичної допомоги (ЕМД) із подальшим повідомленням адміністрації. Для транспортування пацієнтів із гострим мозковим інсультом діють окремі маршрути.
Медичний заклад, з якого переводять пацієнта, зобов’язаний стабілізувати його стан і підготувати до дороги. За це відповідає лікуючий лікар.
Бригада екстреної медичної допомоги відповідає за пацієнта під час руху. За Наказом МОЗ № 583 керівник бригади визначає спосіб транспортування і везе людину за клінічним маршрутом із медичним супроводом та передачею документації. При цьому ЕМД здійснює перевезення пацієнтів у невідкладному стані, а не планові транспортування.
Коли лікар має право не госпіталізувати
Відмова в госпіталізації можлива лише тоді, коли після огляду та оцінювання стану лікарі не бачать підстав для стаціонару і допомогу можна безпечно надати амбулаторно (Наказ МОЗ № 1133 від 14 серпня 2026 року).
Водночас юристи наголошують: неможливість лікувати людину в конкретній лікарні не означає, що вона не потребує госпіталізації взагалі. Якщо стаціонар необхідний, медики мають визначити подальший маршрут пацієнта.
Інші нюанси:
Відмова пацієнта: якщо людина сама відмовляється від лікування, це оформлюють офіційно за статтею 43 Основ законодавства про охорону здоров’я.
Відмова лікаря від ведення пацієнта: право лікаря відмовитися від пацієнта (ст. 34) стосується лише випадків, коли хворий грубо порушує приписи чи правила розпорядку, і діє виключно за умови, що життю людини нічого не загрожує.
Фіксація в документах: у журналі (форма № 001/о) обов’язково вказують причину відмови в госпіталізації, об’єктивний стан людини та вжиті заходи (надання амбулаторної допомоги чи скерування в інший стаціонар). Однак сам запис у журналі не робить необґрунтовану відмову законною.
Джерело: medicine.rayon.in.ua
