1026
У Білорусі студенти Полоцького державного університету запропонували спосіб отримувати хімічну основу для виробництва вітамінів K1 і K3 з побічного продукту нафтохімічної переробки. Популярне формулювання про «вітаміни з нафти» звучить ефектно, але воно спрощує суть роботи: дослідники не отримали готовий вітамін із сирої нафти, а використали важку смолу піролізу як джерело нафталіну, після чого провели його через послідовність хімічних перетворень.
Ідея виникла під час навчання з органічної хімії. Один із авторів проєкту Тимофій Зайцев розповів, що викладач згадав можливість виділяти потрібні сполуки з важкої смоли піролізу. Разом з одногрупником Дмитром Моргуновим він вирішив розвинути цю тему в стартап-центрі університету, а згодом до роботи долучилася Марія Фадєєва. Активна лабораторна частина тривала близько пів року.
Сировиною став побічний продукт хімічної переробки нафти, який утворюється на підприємствах на кшталт новополоцького «Нафтану» або Мозирського НПЗ. Спочатку з цієї маси виділяли нафталін, а потім проводили його через ланцюг реакцій у реакторах. У результаті вдалося синтезувати сполуку, яку можна використовувати як основу для виробництва вітаміну K3. ІЧ-спектральний аналіз показав, що головний сигнал відповідає цільовій речовині, хоча повністю очистити продукт від домішок поки не вдалося.
Технологічна схема також розрахована на отримання вітаміну K1, але й тут ідеться саме про потенційний виробничий маршрут, а не вже готовий промисловий продукт. Автори бачать головну перевагу в тому, що сировина є місцевим побічним продуктом нафтохімії, а активну речовину для вітаміну K у Білорусі досі доводилося імпортувати. Тому проєкт позиціонують як можливий імпортозамінний напрям.
Сфери застосування K1 і K3 різні. Вітамін K3 переважно використовують у тваринництві та додають до кормів для великої рогатої худоби, тоді як K1 є цільовою речовиною для фармацевтики та виробництва біологічно активних добавок. Потенційними споживачами майбутнього продукту можуть бути фармацевтичні компанії, система охорони здоров’я та аграрний сектор.
Водночас нинішня стадія проєкту ще далека від повноцінного промислового виробництва. Продукт містить домішки, технологію потрібно масштабувати, а вихід, чистоту й економіку процесу — перевіряти вже на більших установках. Тож коректніше говорити не про «вітаміни з нафти» як готовий факт, а про лабораторну технологію перетворення нафтохімічного побічного продукту на хімічну основу для подальшого виробництва вітамінів K1 і K3.
