1266
Ядерний вибух давно розглядають як крайній варіант захисту від великого астероїда, але результат такого удару залежить від того, як космічна порода поводиться під надзвичайно сильним навантаженням. Новий експеримент допоміг перевірити, чи розлетиться астероїд на небезпечні уламки або ж отримає керований імпульс для зміни траєкторії.
Для планетарного захисту найкращим сценарієм залишається раннє виявлення. Якщо небезпечний об’єкт помітити за багато років, його орбіту можна змінити відносно слабким ударом.
Саме такий принцип продемонструвала місія DART, яка зіткнула апарат із астероїдом Діморфос і вимірювано змінила його орбіту.
Ядерний варіант розглядають для ситуації, коли часу до зіткнення мало або об’єкт надто великий для кінетичного ударника.
Дослідники проводили експерименти з матеріалами, які імітують астероїдну породу, і піддавали їх дуже сильним короткочасним імпульсам.
Їх цікавило, як ударна хвиля поширюється крізь неоднорідний матеріал і яка частина енергії йде на руйнування, нагрівання та прискорення уламків.
Результати показали, що структура астероїда критично важлива. Монолітна скеля й так звана купа уламків реагуватимуть на однаковий вибух по-різному.
У правильному режимі ядерний вибух не обов’язково має рознести астероїд. Якщо заряд підірвати на певній відстані від поверхні, випаровування частини матеріалу може створити реактивний імпульс і змінити швидкість об’єкта.
Однак неправильний розрахунок може створити багато великих уламків, які продовжать рухатися до Землі. Саме тому моделювання та експерименти з матеріалами необхідні задовго до реальної загрози.
Робота не означає, що ядерна зброя є основним способом планетарного захисту. Вона розглядається як резервний інструмент для рідкісного сценарію, коли інші методи не встигають спрацювати.
