2419
Ревматоїдний артрит має дивну особливість: він часто уражає одні й ті самі суглоби, тоді як сусідні можуть залишатися відносно неушкодженими. Науковці Інституту ревматології Кеннеді Оксфордського університету припускають, що ця вибірковість закладається ще до народження. Результати дослідження опублікували в Nature Immunology.
Ревматоїдний артрит — аутоімунне захворювання, при якому імунна система атакує синовіальну оболонку суглобів. Через це виникають біль, набряк і скутість, а при тривалому перебігу можуть ушкоджуватися хрящ, кістка та навколишні тканини.
Дослідників давно цікавило, чому хвороба має характерний розподіл. Наприклад, проксимальні міжфалангові суглоби пальців часто уражаються ревматоїдним артритом, а дистальні, розташовані біля кінчиків пальців, зазвичай страждають значно рідше.
Щоб зрозуміти причину, команда порівняла обидва типи суглобів. У проксимальних суглобах виявили більший обсяг синовіальної тканини та більшу кількість особливих PI16-позитивних фібробластів — клітин сполучної тканини, що формують частину мікросередовища суглоба.
Найважливіше те, що різниця з’являється не після початку хвороби, а ще під час внутрішньоутробного розвитку. Це означає, що деякі анатомічні зони можуть від початку мати тканинну організацію, яка пізніше робить їх більш сприйнятливими до запалення.
Для роботи науковці використали одноклітинне секвенування, аналіз зображень і високороздільне тривимірне рентгенівське сканування. Так вони створили детальну карту розвитку суглобів пальців людини.
PI16-позитивні фібробласти частіше зустрічалися у суглобах, які згодом вважаються більш вразливими до ревматоїдного артриту. Вони розташовувалися переважно поруч із кровоносними судинами та у місцях прикріплення сухожиль і зв’язок.
Крім того, ці клітини відрізнялися реакцією на запальні сигнали: поряд із типовою прозапальною відповіддю в них змінювалися шляхи, пов’язані з імунною регуляцією й організацією тканин.
Автори вважають, що локальне середовище суглоба може бути таким самим важливим для розвитку запалення, як і загальні порушення в роботі імунної системи. Це допомагає пояснити, чому системне аутоімунне захворювання все одно має дуже специфічну анатомічну «карту».
Дослідження провели науковці Оксфордського університету разом із колегами з Бірмінгемського університету, Університетського коледжу Лондона та Diamond Light Source. Поки що йдеться про фундаментальну роботу, але вона змінює саме уявлення про те, коли починає формуватися схильність окремих суглобів до ревматоїдного запалення.
