1069
Дослідники зі Стенфордського університету вперше показали, що сильно знебарвлений корал може повністю відновитися за кілька тижнів, якщо безпосередньо контактує зі здоровим генетично ідентичним фрагментом. У лабораторному експерименті здоровий корал передавав сусідові симбіотичні водорості та поживні речовини через тканинний міст, і вже через кілька днів у блідому фрагменті знову з’являлися життєво важливі симбіонти.
Корали живуть у тісному симбіозі з мікроскопічними водоростями Symbiodiniaceae. Саме ці організми забезпечують значну частину енергії, яку корал отримує завдяки фотосинтезу. Коли температура води різко зростає або виникає інший сильний стрес, корал може втратити своїх симбіонтів і стати майже білим. Якщо нові водорості не повернуться досить швидко, тварина починає голодувати й може загинути.
Підказка для нового методу виникла випадково. Дослідник Стів Палумбі помітив у лабораторному акваріумі, що здоровий і знебарвлений фрагменти одного корала Pocillopora damicornis торкнулися один одного, а в місці контакту до блідого зразка почав повертатися колір. Після цього команда поставила контрольований експеримент із десятьма парами: у п’яти здоровий і знебарвлений фрагменти торкалися, а в п’яти інших залишалися на відстані кількох міліметрів.
Різниця виявилася різкою. У всіх парах із контактом тканини зросталися, формуючи своєрідний міст, через який симбіотичні водорості переходили в знебарвлений фрагмент. Перші ознаки перенесення фіксували вже приблизно через три дні. Одного тижня контакту було достатньо, щоб процес відновлення продовжився навіть після роз’єднання, а повне повернення кольору відбувалося приблизно за сім тижнів. У другий тиждень кількість симбіонтів подвоювалася приблизно кожні чотири дні — майже вдесятеро швидше, ніж під час природного відновлення.
Контрольні фрагменти, які перебували всього за кілька міліметрів від здорових, не відновилися: прямого перенесення водоростей без фізичного контакту не відбулося. Водночас автори не пропонують просто «зшивати» цілі рифи. Ефект вдалося показати на невеликих фрагментах одного виду й лише між генетично ідентичними клонами. Тому головна цінність роботи — у відкритті самого механізму. У майбутньому вчені спробують зрозуміти, чи можна передавати симбіонтів без постійного тканинного контакту та використати цей принцип для практичного відновлення коралових рифів.
