При діабеті другого типу цукор у крові підіймається після кожного прийому їжі, а часте харчування дрібними порціями робить ці підйоми майже безперервними. Тому багатьох цікавить підхід, який не вводить нових заборон, а лише збільшує паузи між їжею. Такий режим називають голодуванням, хоча мова йде не про тижні без їжі, а про заплановані вікна без калорій.

Під час паузи організм працює інакше, ніж після обіду: змінюються рівень інсуліну, робота печінки та паливо, з якого тіло бере енергію.
Що таке голодування на практиці
Голодування — це період, коли людина свідомо не вживає їжу і калорійні напої. Воду при звичайному режимі пити можна і треба.
Таких підходів кілька: нічна пауза, коли між вечерею і сніданком минає більше часу, ніж зазвичай; вікно харчування, коли вся їжа за день вміщується у певні години; один прийом їжі на добу, що є найсуворішим варіантом; чергування звичайних днів і днів із довгими паузами. Тривалі голодування на добу і довше при діабеті без нагляду лікаря не практикують.
Чому пауза розвантажує інсулін
Після їжі, особливо багатої на вуглеводи, цукор у крові росте, і підшлункова залоза виділяє інсулін, який допомагає клітинам забрати глюкозу з крові. Коли їжі немає, потреба в інсуліні падає, а на зміну приходить глюкагон — гормон, що дає печінці сигнал віддати частину запасеної глюкози, щоб цукор між прийомами їжі не провалювався.
При інсулінорезистентності печінка може віддавати глюкозу навіть тоді, коли цукру і так забагато, тому ранковий цукор натще у частини людей лишається високим попри довгу нічну паузу. Якщо ж пауза триває, інсулін довше тримається нижче, і тіло переходить на запаси: розщеплює жир і використовує жирні кислоти та кетони як паливо.
Що показали дослідження і як починати обережно
Огляд у журналі Frontiers in Nutrition узагальнив низку робіт про інтервальне голодування при діабеті другого типу і пов’язав такий режим із кращими показниками цукру натще, глікованого гемоглобіну та чутливості до інсуліну. Дослідження в Journal of Diabetes Investigation показало, що режими з вікном харчування помітно знижували цукор натще і глікований гемоглобін порівняно зі звичайним харчуванням у людей з ожирінням і діабетом. Схожу картину дало й дослідження в Nutrition and Metabolism з вікном харчування близько десяти годин.
Зайвий жир, особливо навколо внутрішніх органів, тісно пов’язаний з інсулінорезистентністю. Дослідження в JAMA Network Open показало, що режим із восьмигодинним вікном харчування за пів року зменшив вагу і жирову масу у дорослих з ожирінням і діабетом порівняно з контрольною групою.
Лікарі, які працюють з таким режимом, радять рухатися поступово: почати зі звичайної нічної паузи і потроху її подовжувати, у вікні харчування їсти повноцінно, обмежувати рафіновані вуглеводи та доданий цукор, регулярно міряти цукор, особливо в перші тижні, і пити достатньо води.
Головний ризик такого режиму в тому, що голодування знижує цукор і може змінити потребу в ліках. Людям, які приймають інсулін або препарати, що знижують цукор, починати чи подовжувати паузи без свого лікаря не можна, а самостійно міняти дози на тлі голодування небезпечно. Окрема обережність потрібна тим, хто приймає інгібітори SGLT2: у поєднанні з довгим голодуванням вони підвищують ризик діабетичного кетоацидозу, важкого порушення обміну. Повторні епізоди низького цукру, сильна слабкість, сплутаність думок, блювання або непритомність під час паузи є приводом негайно звернутися по допомогу, а не терпіти до кінця вікна.
Паузи між їжею дають інсуліну перепочинок, печінці — передбачуваний режим, а клітинам — шанс стати чутливішими до інсуліну. Та при діабеті такий режим працює лише разом із контролем цукру і лікарем, який знає, які ліки приймає людина.
Джерело: u-news.com.ua

2892