2859
Кактус не захищає від випромінювання комп’ютера, а його здатність переживати посуху не означає, що рослину можна місяцями не поливати. Вимоги до догляду залежать від виду: одні кактуси походять із посушливих місцевостей, інші ростуть у вологих тропічних лісах. Тому освітлення, полив і зимівлю варто добирати з огляду на природні потреби конкретної рослини.
Що варто знати про кактуси та їхні міфи
Кактуси належать до родини Кактусові (Cactaceae), яка об’єднує численні види різної форми й розміру. Більшість із них – сукуленти, тобто рослини, що накопичують воду в спеціалізованих тканинах, зазвичай у стеблі. Характерна ознака кактусів – ареоли, з яких можуть розвиватися колючки, квітки й нові пагони. Саме ареоли допомагають відрізнити їх від схожих на них молочаїв, які належать до іншої родини.
Невеликі горщики з кактусами часто ставлять біля комп’ютера, вважаючи, що вони поглинають випромінювання монітора. Проте наукових доказів того, що кактус захищає людину від електромагнітного випромінювання, немає. За даними Управління з контролю за продуктами й ліками США (FDA), сучасні плоскі дисплеї не випромінюють рентгенівських променів, характерних для старої електронно-променевої технології. Твердження, що кактуси очищують повітря, теж не підтверджують результати звичайних квартир. За даними Агентства з охорони довкілля США (EPA), переконливих доказів істотного зменшення забруднювачів завдяки кімнатним рослинам немає. Провітрювання залишається значно важливішим.
Вода, сонце і зима: найпоширеніші помилки
Вода потрібна кактусам для росту й фотосинтезу. Вони ощадливо використовують вологу, тому переживають тривалі періоди без опадів, але запас води не безмежний. Потреба в поливі залежить від виду, розміру горщика, субстрату, температури й освітлення. Для більшості пустельних видів під час активного росту підходить правило: дати ґрунту просохнути до наступного поливу, перевіряючи й глибші шари. Надлишок води має вільно витікати через дренажні отвори. Зморщене стебло не завжди означає посуху, адже пошкодження коренів від перезволоження теж може призвести до втрати рослиною здатності поглинати воду.
Більшість пустельних кактусів потребують яскравого світла, але не кожен вид можна одразу виставляти під прямі промені. Рослину, що довго стояла в затінку, варто привчати до сонця поступово. Інакше на стеблі можуть з’явитися світлі, жовтуваті або бурі ділянки, які іноді залишаються назавжди. Це особливо важливо навесні. Шлюмбергера, або різдвяний кактус, росте у вологих тропічних лісах і більше потребує розсіяного світла, ніж тривалого полуденного сонця.
Для багатьох пустельних кактусів зима – період спокою, коли потреба у воді істотно знижується. Ґрунт, що довго залишається вологим, підвищує ризик загнивання коренів. Королівське садівниче товариство Великої Британії (RHS) рекомендує прохолодніші умови й дуже обмежений полив під час зимового спокою, а для частини видів підходить нічна температура приблизно 8–10 °C. Проте деякі тропічні кактуси такого охолодження не переносять, тож універсального правила немає.
Багато кактусів цілком здатні цвісти в квартирі, наприклад ребуції, мамілярії та деякі ехінопсиси. Відсутність квітів може бути пов’язана з нестачею світла, невідповідною температурою або особливостями виду. Шлюмбергері для утворення бутонів потрібні коротший світловий день і достатньо тривалий темний період. Колючки є не в усіх кактусів, а їхня наявність не означає належності до родини Кактусові. Колючки більшості видів не вводять отруту, але можуть проколоти шкіру, тому колючі рослини краще ставити подалі від дітей і тварин.
Фіксований графік поливу не підходить усім кактусам. У невеликому глиняному горщику на сонячному підвіконні ґрунт висихає швидше, ніж у великому пластиковому контейнері в прохолодному приміщенні. Білі ватоподібні скупчення між колючками можуть бути ознакою борошнистого червця, а не пилом. Підозрілу рослину варто ізолювати від інших і з’ясувати причину.
Джерело: kurazh.org
