3392
Найменша планета Сонячної системи повільно зменшується, і нова оцінка показує, що масштаб цього процесу більший, ніж вважали раніше. За 4,5 мільярда років Меркурій міг втратити приблизно 23 кілометри свого діаметра, стискаючись у міру охолодження величезного металевого ядра.
Меркурій має непропорційно велике ядро — воно займає значну частину внутрішнього об’єму планети. Після формування Сонячної системи надра були значно гарячішими. У міру втрати тепла речовина всередині стискалася, а тверда кора мусила «підлаштовуватися» під дедалі менший об’єм планети.
На поверхні цей процес залишив характерні сліди — довгі уступи та складки, які планетологи називають лопатевими ескарпами. Вони нагадують зморшки на оболонці плоду, що висихає та зменшується. Саме за геометрією таких структур дослідники можуть оцінювати, наскільки планета скоротилася.
Раніші розрахунки давали менші значення, але новий аналіз урахував частину деформацій, які було складно побачити через величезну кількість ударних кратерів. Метеоритні та кометні зіткнення протягом мільярдів років перекроювали поверхню, приховуючи старі тектонічні структури й ускладнюючи підрахунок.
За оновленою оцінкою, сумарне скорочення радіуса могло становити близько 11,5 кілометра, тобто діаметр став меншим приблизно на 23 кілометри. Для планети діаметром майже 4880 кілометрів це невелика частка, але в геологічному сенсі такого стискання достатньо, щоб створити грандіозні розломи й уступи довжиною в сотні кілометрів.
Важливо, що Меркурій, ймовірно, не завершив цей процес. Деякі невеликі тектонічні структури виглядають геологічно молодими, що свідчить: внутрішнє охолодження і повільне стиснення можуть тривати й сьогодні.
Нові оцінки допомагають уточнити моделі внутрішньої будови Меркурія — температуру ядра, швидкість його охолодження та історію затвердіння. Саме ці параметри пов’язані і з магнітним полем планети, яке дивує науковців тим, що збереглося у такого невеликого світу.
Додаткові дані має принести місія BepiColombo. Детальні знімки поверхні та вимірювання гравітації дозволять краще відокремити тектонічні сліди стискання від давніх ударних структур і перевірити, наскільки точно сучасна оцінка у 23 кілометри описує довгу історію охолодження Меркурія.
https://processer.media/uk/merkurij-za-45-mlrd-rokiv-zmensivsa-v-diametri-priblizno-na-23-km
