3386
На карті Землі майже не залишилося білих плям, але це зовсім не означає, що до будь-якої точки можна легко дістатися. Існують місця, де немає регулярних авіарейсів, судна приходять лише кілька разів на рік, а сама дорога може вимагати кількох перельотів, вертольота, багатоденного переходу морем і чималого запасу терпіння.
Одним із найяскравіших прикладів є острови Кергелен у південній частині Індійського океану. Архіпелаг лежить приблизно за три тисячі кілометрів від Мадагаскару і не має постійного цивільного населення — тут працюють переважно науковці. Регулярного пасажирського сполучення немає: головним зв’язком із зовнішнім світом залишається французьке судно постачання, дорога на якому з Реюньйону займає близько шести днів.
Не менш складно потрапити до національного парку Куттінірпаак на канадському острові Елсмір. Це високоширотна арктична територія з полярними пустелями, льодовиками та стадами вівцебиків. Типовий маршрут передбачає переліт до Резолют-Бей, а далі — сезонний чартерний літак до фіорду Танкуарі.
У Гренландії поселення Іллоккортоорміут з населенням у кількасот людей узимку фактично відрізане від навколишнього світу льодом. До нього добираються через аеропорт Нерлеріт-Інаат, а останню ділянку маршруту часто долають вертольотом. На цьому тлі Лонгірбюен на Шпіцбергені виглядає майже доступним мегаполісом: сюди літають регулярні рейси з материкової Норвегії.
Південна Георгія у південній Атлантиці взагалі не має аеропорту. Побачити її колонії королівських пінгвінів можна лише з експедиційного судна, яке зазвичай вирушає з Ушуаї. Окремою категорією є Антарктида: навіть великі наукові бази на кшталт Мак-Мердо залежать від погодних вікон, спеціальних літаків та морської логістики.
Острови Піткерн у Тихому океані ще наочніше показують, що означає справжня географічна ізоляція. Постійне населення там вимірюється десятками людей. Мандрівникові зазвичай потрібно спочатку дістатися Таїті, потім острова Мангарьова, а після цього провести понад добу на судні, яке йде до Піткерна.
Серед віддалених місць є не тільки острови. Високогірна пустеля Чангтанг у Ладаксі вражає висотою та суворим кліматом. Формально вона пов’язана з дорожньою мережею Індії, але шлях проходить через високі перевали, де погода здатна швидко змінити плани, а нестача кисню стає окремим випробуванням.
Усі ці точки об’єднує не абсолютна недоступність, а висока ціна помилки в логістиці. Рейс, корабель або сезонне погодне вікно тут не можна легко замінити іншим. Саме тому подорож до таких місць часто потребує більше підготовки, ніж саме перебування на місці, а поняття «віддаленість» у XXI столітті все ще має цілком практичний зміст.
