721
Полуничну грядку доводиться оновлювати кожні три-чотири роки. На четвертий рік кущ ще виглядає потужним, але ягода дрібнішає, ріжок наростає над рівнем ґрунту й гірше зимує, а хвороби накопичуються в землі. Найзручніший час для закладання нової плантації — саме зараз, у другій половині серпня.
Причина в біології рослини. Квіткові бруньки, з яких наступного червня вийде врожай, полуниця закладає восени, коли світловий день скорочується приблизно до дванадцяти годин, а температура тримається в межах 12–17 градусів. Щоб дожити до цього моменту вже вкоріненою, розетці потрібно шість-вісім тижнів. Висаджена в серпні рослина встигає, висаджена в жовтні — ні, і наступного року дасть у кращому разі кілька ягід.
Строки за регіонами відрізняються приблизно на місяць: на півночі й заході садять до 15–20 серпня, у центрі — до 25 серпня — 5 вересня, на півдні можна тягнути до 10–15 вересня. Пізніше висаджену розсаду доведеться вкривати агроволокном і все одно чекати врожаю тільки через рік.
Який вус придатний на розсаду
Маточні кущі відбирають не в серпні, а ще в червні, під час плодоношення: позначають стрічкою рослини другого-третього року з найбільшою й найрівнішою ягодою, без плям на листі. Із кущів-першачків вуса брати рано, із чотирирічних — пізно, вони вже накопичили інфекцію.
На кожному вусі беруть тільки першу й другу розетку, тобто ті, що ближче до материнського куща. Третя й наступні живляться за залишковим принципом і дають слабку рослину, яка відстає на цілий сезон. Решту вусів на маточному кущі обрізають ще в липні — тоді сила йде в дві потрібні розетки, а не розтягується на десяток.
Готова до пересадки розетка має три-п’ять розвинених листків, товщину ріжка біля основи 6–10 міліметрів і мичкувату корінцеву систему завдовжки 5–7 сантиметрів. Тонкий ріжок у три-чотири міліметри означає, що рослина перезимує, але врожаю наступного року не дасть. Категорично не беруть розетки зі зморщеним, деформованим або скрученим листям — це типова ознака полуничного кліща, а також рослини з жовтими мозаїчними плямами й потовщеними червонуватими черешками.
Куди й як висаджувати
Місце міняють обов’язково: повертати полуницю на ту саму ділянку можна не раніше ніж через чотири роки. Погані попередники — картопля, томати, перець і баклажани, спільні з полуницею за хворобами. Добрі — часник, цибуля, боби й горох, морква, а також будь-які сидерати, посіяні влітку й закладені в ґрунт за два-три тижні до посадки.
Під перекопування вносять 5–8 кілограмів перегною, 40–50 грамів суперфосфату й 20–25 грамів сульфату калію на квадратний метр. Схема посадки для звичайних сортів — 25–30 сантиметрів у рядку й 60–70 між рядками. Головна умова: точка росту, те саме «сердечко», має залишитися точно на рівні ґрунту. Заглиблене сердечко загниває, підняте над землею — пересихає.
Садять у похмурий день або надвечір, одразу поливають із розрахунку пів-літра на рослину й повторюють полив кожні два-три дні протягом двох тижнів. У перші три-п’ять днів розетки притінюють агроволокном або зрізаною травою, інакше на серпневому сонці вони втратять листя. Ґрунт мульчують соломою чи тирсою шаром три-п’ять сантиметрів.
Якщо на новій розсаді до осені з’являться квітконоси, їх виламують: цього року рослина має нарощувати корінь, а не ягоду. Перед морозами грядку варто вкрити агроволокном щільністю 30 грамів на квадратний метр, і вже наступного червня вона віддасть повноцінний перший урожай.
