2711
Головна проблема раку простати полягає не тільки в тому, щоб знайти пухлину, а й у тому, щоб зрозуміти, наскільки вона небезпечна. Частина чоловіків роками живе з повільним раком, який майже не змінюється, тоді як в інших пухлина швидко поширюється. Міжнародна команда проаналізувала геноми майже тисячі пухлин і знайшла вісім характерних ДНК-підписів, чотири з яких були пов’язані з вищим ризиком метастазування.
Дослідники University of Copenhagen, Rigshospitalet, University of Konstanz, Ontario Institute for Cancer Research та CNIO вирішили дивитися не лише на окремі мутації. Вони проаналізували сліди, які різні процеси залишають по всьому геному пухлини.
Кожен механізм ушкодження ДНК формує характерний малюнок мутацій — своєрідний генетичний відбиток. Автори порівнюють це з місцем злочину: конкретний ген може бути «винуватцем», а мутаційні підписи — відбитками, які показують, що саме відбувалося в клітині протягом розвитку раку.
У результаті вісім мутаційних підписів пояснювали приблизно 85% випадків раку простати в проаналізованій вибірці. Чотири з них були пов’язані з підвищеною ймовірністю поширення пухлини, особливо у випадках, де ріст раку сильно залежав від чоловічого статевого гормону тестостерону.
Окремо дослідники побачили, що помилки під час копіювання ДНК можуть відігравати значно більшу роль, ніж вважали раніше. Приблизно третина пухлин мала ознаки пошкоджень, які виникали саме в процесі реплікації генетичного матеріалу.
Для пацієнта це потенційно дуже важливо. Якщо лікар може за генетичним профілем зрозуміти, що пухлина має високий ризик метастазування, лікування можна зробити активнішим раніше. І навпаки, чоловікам із повільним низькоризиковим раком можна уникнути надмірної терапії та її побічних ефектів.
ДНК-підписи також можуть допомогти прогнозувати реакцію на лікування. Деякі генетичні процеси можуть вказувати, що пухлина краще відповість на хіміотерапію, тоді як для інших пацієнтів ефективнішою може бути гормональна терапія.
Метод ще не готовий до рутинного використання. Підписи потрібно підтвердити в інших групах пацієнтів і перевірити у клінічних дослідженнях. Водночас технології секвенування, на яких базується аналіз, уже широко використовуються в онкологічній діагностиці, тому автори вважають, що після валідації такий підхід може відносно швидко перейти у практику.
https://medicalxpress.com/news/2026-09-dna-signatures-reveal-prostate-cancers.html
