669
Цукровий діабет впливає не лише на рівень глюкози в крові, а й на стан шкіри. За даними профільних оглядів, від 30 до 70% людей із діабетом протягом життя стикаються хоча б з одним дерматологічним ускладненням. У частини пацієнтів зміни шкіри можуть виникати ще до встановлення діагнозу, а в інших з’являються вже на тлі тривалого перебігу захворювання.
Однією з причин є хронічно підвищений рівень глюкози. Він сприяє процесам глікації, які поступово змінюють властивості білків і тканин, а також можуть погіршувати стан дрібних кровоносних судин. Додаткову роль відіграють порушення нервової чутливості, ослаблення місцевого імунного захисту та повільніше загоєння ран. Саме тому сухість, тріщини, свербіж або невеликі ушкодження у людей із діабетом потребують більшої уваги.
Від потемніння шкіри до діабетичної стопи
Одним із характерних проявів може бути чорний акантоз — темні, оксамитові ділянки шкіри, які найчастіше з’являються на шиї, у пахвах або пахових складках. Така зміна часто пов’язана з інсулінорезистентністю і може зустрічатися ще на стадії переддіабету. Інший типовий стан — діабетична дермопатія. Вона проявляється округлими червонувато-коричневими плямами на передній поверхні гомілок, які зазвичай не болять і не сверблять.
Серйознішою проблемою є синдром діабетичної стопи. На ранніх етапах він може починатися з мозолів, сухості та тріщин, а пізніше — з виразок, які довго не гояться. Через знижену чутливість людина іноді не відчуває дрібної травми, а порушений кровообіг і підвищена глюкоза створюють умови для інфекції. Саме тому щоденний огляд стоп є важливою частиною самоконтролю.
У людей із діабетом також частіше спостерігають дуже суху шкіру, або ксероз, локальний свербіж, потовщення та восковидні зміни шкіри кистей і стоп. При тривалому перебігу хвороби можуть виникати склеродермоподібні зміни, коли шкіра стає щільною й менш еластичною. Окремо описують навколонігтьові телеангіектазії — розширені дрібні судини біля нігтьових валиків.
Інфекції та проблеми у місцях ін’єкцій
Підвищений рівень глюкози створює сприятливі умови для бактеріальних і грибкових інфекцій. Уражені ділянки можуть червоніти, набрякати, боліти або свербіти. Частіше виникають грибкові проблеми у складках шкіри, між пальцями, на стопах і в ділянці статевих органів. Якщо висипання повторюються або довго не минають, самолікуванням краще не обмежуватися.
У тих, хто вводить інсулін, можлива ліпогіпертрофія — локальне ущільнення підшкірної жирової тканини у місці частих ін’єкцій. Щоб зменшити ризик, важливо регулярно змінювати ділянки введення препарату й не робити ін’єкції постійно в одну точку.
Шкірні зміни не завжди означають поганий контроль діабету, але їх не варто ігнорувати. Регулярне зволоження шкіри, догляд за стопами, обережність із травмами та підтримання цільового рівня глюкози допомагають знизити ризик ускладнень. Якщо з’явилися виразки, ознаки інфекції, сильний свербіж або рани, що довго не загоюються, необхідна консультація лікаря.
