1330
Знання кількох мов може бути пов’язане з повільнішим функціональним старінням мозку. У дослідженні людей із баскського регіону Іспанії ті, хто розмовляв двома мовами, мали мозкову активність, яка в середньому відповідала приблизно на шість років молодшому віку, у тримовних різниця становила близько семи років, а у людей, які користувалися чотирма мовами, — приблизно 13 років. Водночас робота показує статистичний зв’язок і не доводить, що саме вивчення мов автоматично уповільнює старіння мозку.
Дослідники виходили з того, що з віком змінюється не тільки структура мозку, а й те, як його ділянки взаємодіють між собою. Нервові клітини формують великі функціональні мережі, а поступова перебудова цих зв’язків може проявлятися у сповільненні мислення, зниженні швидкості обробки інформації та погіршенні пам’яті.
Щоб оцінити цей процес, команда спочатку створила своєрідний «годинник старіння мозку». Для цього вчені дослідили 728 людей і використали магнітоенцефалографію — метод, який реєструє дуже слабкі магнітні поля, що виникають під час роботи нервових клітин. Після цього штучний інтелект навчили розпізнавати типові вікові патерни мозкової активності.
Отриману модель перевірили на окремій групі зі 144 людей. Саме для них алгоритм розрахував так званий функціональний вік мозку, який потім порівнювали з реальним віком учасників. Люди в цій групі розмовляли від однієї до чотирьох мов у різних комбінаціях іспанської, баскської, французької та англійської.
Різниця виявилася не просто між одномовними та всіма іншими. Ефект посилювався разом із кількістю мов. У білінгвів мозок за характером зв’язків виглядав приблизно на шість років молодшим, у тримовних — на сім, а в тих, хто володів чотирма мовами, — приблизно на 13 років молодшим за мозок одномовних людей такого самого хронологічного віку.
Важливою виявилася і якість мовного досвіду. Молодший функціональний вік частіше спостерігали в людей, які почали вивчати другу мову раніше та досягли вищого рівня володіння нею. Це підштовхнуло дослідників до висновку, що значення може мати не лише сам факт двомовності, а тривалість і глибина постійного перемикання між мовними системами.
У статистичному аналізі враховували вік, стать та освіту. Проте автори окремо застерігають, що на стан мозку впливає значно більше чинників — від фізичної активності й харчування до соціальної залученості, професії та способу життя. Люди, які вивчають кілька мов, можуть відрізнятися за частиною цих характеристик, тому причинний зв’язок ще потрібно перевіряти.
Наступний напрям роботи — дослідити, чи спостерігається така сама закономірність у людей із нейродегенеративними захворюваннями, зокрема хворобою Альцгеймера. Вчених також цікавить, чи має значення близькість мов між собою: перемикання між дуже схожими мовами може вимагати особливого контролю через постійну конкуренцію схожих слів і граматичних структур.
Результати представили на форумі Federation of European Neuroscience Societies 2026. Тому їх варто сприймати як перспективні дані, що ще потребують подальшої перевірки, а не як доказ того, що вивчення певної кількості мов гарантує конкретну кількість «додаткових молодих років» для мозку.
https://www.sciencedaily.com/releases/2026/08/260821012226.htm
