2403
Дванадцять невеликих зубів валабі з археологічного укриття на півночі Австралії виявилися не випадковими рештками їжі й не інструментами. На коренях кожного збереглися темні грудочки рослинної смоли, а аналіз показав: приблизно 1200 років тому зуби, найімовірніше, кріпили до шкіри або рослинного волокна й використовували як особисту прикрасу — можливо, намисто чи головний убір.
Перший незвичайний зуб археологиня Лінлі Волліс із Griffith University помітила під час сортування великої кількості тваринних кісток із Windmill Way — скельного укриття в країні Quinkan на півострові Кейп-Йорк у Квінсленді.
На кінчику кореня була тверда чорно-коричнева маса. Волліс показала знахідку Сем Лоудаун — традиційній власниці цієї землі та учасниці команди Laura Rangers. Та швидко впізнала матеріал як смолу.
Після цього археологи переглянули колекцію уважніше й знайшли ще одинадцять зубів із такими самими слідами. Комплекс став першим відомим прикладом прикрас із зубів тварин на півострові Кейп-Йорк і єдиним для північно-східної Австралії набором такого типу, знайденим не в похованні.
Органічні речі корінних народів Австралії рідко переживають сотні й тисячі років. Дерево, волокна, рослинні смоли та шкіра швидко руйнуються, тому археологічний літопис значною мірою складається з каменю, кістки та раковин.
Windmill Way є незвичайним винятком. У цьому укритті збереглося понад 500 фрагментів шнурів із рослинного волокна, оброблена деревина, охра, раковини й тисячі кісток тварин.
Щоб визначити походження смоли, науковці спочатку звернулися до старійшин і рейнджерів місцевої громади. Їхні знання допомогли звузити перелік можливих рослин, після чого припущення перевірили інфрачервоною спектроскопією та рідинною хроматографією з мас-спектрометрією.
На всіх зубах виявили смолу трав’яних дерев — рослин, які й сьогодні ростуть на кам’янистих схилах біля укриття. На одному зубі додатково залишилися сліди смоли ironwood — дерева, поширеного біля місцевих водотоків.
Подібні смоли в регіоні давно використовували для виготовлення інструментів. Зуби кенгуру та валабі могли вставляти в руків’я й перетворювати на маленькі різці або свердла для різьблення.
Проте на дванадцяти зубах Windmill Way не знайшли характерного зносу від роботи. Натомість у смолі збереглися рослинні волокна й маленький фрагмент шкіри тварини.
На думку авторів, ці залишки дають найкращу підказку до функції предметів. Смоляні грудочки могли працювати як стопери, що утримували зуби на шнурі, ремінці або смузі шкіри. Так із них можна було скласти намисто чи головну прикрасу.
Прикраси із зубів відомі з інших частин Австралії, особливо з поховань на південному сході. Для Кейп-Йорка подібних знахідок раніше не було.
Дослідники знайшли лише один приблизний музейний аналог — намисто із зубів валабі в Pitt Rivers Museum в Оксфорді. Старий каталог вказує лише походження «Австралія», без точнішого місця. Тому наразі невідомо, наскільки поширеною була техніка зі смолою на півострові.
https://phys.org/news/2026-09-resin-mounted-wallaby-teeth-reveal.html
