1082
Тривала подорож до Марса може створювати серцево-судинні ризики, які проявляються не одразу, а через багато місяців після опромінення. У новому експерименті Медичного коледжу Вісконсину щурів піддавали дозі, що імітує вплив галактичних космічних променів під час міжпланетної місії, і через 360 днів у 83% тварин зафіксували фіброз тканин навколо серцевих судин. Саме відкладені наслідки можуть виявитися одним із найскладніших медичних викликів для польотів за межі земної магнітосфери.
На Землі значну частину високоенергетичного космічного випромінювання затримують атмосфера та магнітне поле. Під час польоту на Марс екіпаж більшу частину шляху перебуватиме далеко за межами цього захисту. Космічний корабель можна екранувати матеріалами, але галактичні космічні промені мають настільки високу енергію, що повністю зупинити їх без надзвичайно важкого захисту складно.
У лабораторному експерименті частину тварин опромінювали дозою близько 0,75 Гр, яку автори вважають співставною з потенційним накопиченим опроміненням під час тривалої місії на Марс. Для окремих груп також моделювали ефекти невагомості. Найпомітніші зміни виявилися не відразу: приблизно через рік навколо серцевих судин формувалося значно більше рубцевої тканини, ніж у контрольної групи.
Колагенових відкладень у опромінених тварин було приблизно вдвічі більше. Такий периваскулярний фіброз може знижувати еластичність тканин, погіршувати роботу судин і потенційно підвищувати ризик серцево-судинних захворювань. Після вищих доз дослідники також побачили зміни в роботі імунної системи та пошкодження ДНК у клітинах крові.
Саме затриманий характер ефекту викликає особливе занепокоєння. Астронавт може завершити політ без очевидних гострих проблем, але патологічні процеси продовжуватимуть розвиватися вже після повернення на Землю або під час тривалого перебування на іншій планеті. Це означає, що медичний супровід міжпланетної місії має включати не лише контроль під час польоту, а й довготривале спостереження.
Результати не доводять, що політ на Марс буде смертельним або неможливим. Досліди проводили на щурах, а опромінення в лабораторії відрізняється від багатомісячного реального впливу космічних частинок на людину. Проте робота показує, що радіаційний захист майбутніх кораблів потрібно оцінювати не тільки за ризиком раку, а й за можливими віддаленими ушкодженнями серця та судин.
