1003
Шимпанзе демонструють поведінку, яка нагадує найпростіші моральні обмеження: вони рідше шкодять особинам, із якими мають близькі соціальні зв’язки, а після конфлікту з другом швидше повертаються до спокійної поведінки. До такого висновку прийшли дослідники Каліфорнійського університету в Берклі після експерименту з фруктами, у якому тварини могли навмисно позбавити іншу особину їжі.
Перед експериментом науковці понад 800 годин спостерігали за 26 шимпанзе в заповіднику на острові Нгамба в Уганді. Вони фіксували, які тварини часто перебували поруч, доглядали шерсть одна одній і загалом підтримували дружні стосунки. Це дозволило для кожної особини визначити більш близьких і більш віддалених партнерів, а потім порівняти поведінку в однакових умовах.
У тесті використовували три підноси з ананасами. Одна тварина отримувала доступ до фруктів, тоді як інша в сусідньому приміщенні могла потягнути за мотузку й перекинути підноси, фактично забравши в першої їжу. Коли перед шимпанзе був не друг, тварини тягнули за мотузку приблизно у 70% випробувань. Якщо ж їжу отримувала близька особина, цей показник знижувався до 61%. Різниця не величезна, але кожного шимпанзе перевіряли в обох умовах, тому дослідники вважають її показовою.
Не менш цікавою була реакція після конфлікту. Якщо їжу забирав друг, потерпіла тварина спочатку могла демонструвати сильніше роздратування — імовірно, через порушені очікування від близького партнера. Водночас цей гнів минав швидше, ніж у випадках, коли шкоди завдавав віддалений член групи. Самі «викрадачі» також довше демонстрували негативні реакції після конфлікту з не дуже близькими особинами.
Співавтор роботи Одед Рітов вважає, що експеримент уперше показав певне стримування антисоціальної поведінки між близькими приматами. Ян Енгельманн додає, що дружні стосунки передбачають особливі очікування щодо того, як партнер має поводитися, а саме такі взаємні очікування могли стати одним із ранніх елементів моральних норм у людській еволюції.
Автори водночас не називають поведінку шимпанзе повним аналогом людської моралі. Тварини жили в заповіднику, звикли до людей і регулярного годування, тому невідомо, чи повторяться ті самі закономірності в дикій природі. Однак дослідження показує, що витоки правил «так можна з другом, а так — ні» можуть бути старшими за людську культуру.
