2837
Як зігрітися, коли опалення не працює, а холод проникає крізь щілини, вікна й підлогу? Наші предки знали чимало простих способів утримувати тепло в оселі та зберігати його в собі. Розповідаємо про перевірені методи, які використовували в минулому, і про те, як вони працювали.
Як утримати тепло в домі
Перекриття протягів було одним із головних завдань господарів. Щоб позбутися протягів, брали туго скручений старий рушник або стару пару шкарпеток, наповнених ганчір’ям, і ретельно притискали їх до нижньої щілини вхідних або міжкімнатних дверей. Так холодне повітря не проникало в житло, а свист і холодні потоки, що тягнулися від підлоги, зникали. Завдяки цьому тепло в оселі трималося до самого ранку.
Якщо в кімнаті був камін, яким постійно не користувалися, через нього виходило тепле повітря і засмоктувалося холодне. Тому такий камін закривали, а перед початком холодів ретельно перевіряли демпфер.
Вікна також потребували особливої уваги, адже значна частина тепла покидала будинок через скляні поверхні. Удень вікна залишали закритими, а штори та фіранки розсували, щоб скло прогрівалося сонячним світлом. Увечері їх щільно затуляли і притискали краї до стін, щоб утримати тепло всередині. Додатковим захистом була прозора пластикова плівка, натягнута на віконні рами, яка створювала ізолюючу повітряну подушку. Для закладання щілин використовували домашній клейстер із борошна і води разом із паперовими смужками. Так утворювався надійний герметичний шар.
Для зонування простору та ізоляції неопалюваних коридорів ефективно застосовували щільну ковдру або портьєру, підвішену на карнизі у дверному прорізі.
Як розставити меблі, зігріти тіло й використати кухню
Уявіть собі зимовий будинок. Зовнішні стіни, що виходять на вулицю, узимку стають крижаними. Якщо поставити ліжко або крісло впритул до такої стіни, вона буквально «витягуватиме» тепло з тіла людини, яка там сидить чи спить. Через це людина постійно мерзне, а спина чи суглоби можуть нити від холодного випромінювання стіни.
Саме тому предки відсували ліжка та крісла від холодних зовнішніх стін хоча б приблизно на метр углиб кімнати. Холодна стіна більше не забирала тепло безпосередньо з тіла, самопочуття покращувалося, а тепло зберігалося значно краще.
Замість того щоб обігрівати весь великий будинок чи квартиру, люди збиралися разом в одній головній кімнаті, зазвичай там, де стояла піч або грубка. Цю кімнату ретельно ізолювали, зачиняючи двері, а неопалювані приміщення просто закривали і взимку не використовували.
Щоб зігрітися перед сном, на плиті розігрівали камінь або звичайну будівельну цеглу, загортали їх у фланелеву тканину і клали в ногах ліжка. Тепло утримувалося протягом кількох годин. Оскільки голова та стопи втрачають тепло найшвидше, використовували нічні ковпаки та товсті вовняні шкарпетки. Вовняна ковдра, покладена під легке простирадло, зберігала тепло набагато ефективніше, ніж важкі зім’яті ковдри зверху.
Для швидкого зігрівання готували теплу ванночку для ніг із додаванням сухої гірчиці, яка розширювала кровоносні судини. Під час виходу на вулицю поліетиленові пакети клали поверх тонких шкарпеток усередині взуття, щоб захиститися від вологи. Мобільними грілками слугували запечені картоплини в кишенях пальта або мішечки з крупою, підігріті в мікрохвильовій печі.
Одяг формували з кількох тонких шарів, адже повітряні прошарки між ними утримували тепло краще, ніж одне товсте пальто.
Кухня теж була додатковим джерелом тепла. Випікання страв у духовці у другій половині дня дозволяло залишати її дверцята прочиненими після вимкнення, щоб залишкове тепло надходило в приміщення. Метод пасивної термоізоляції каструль, коли їх загортали у товстий шар ковдр або подушок у ящику, дозволяв доготувати супи чи каші без додаткових витрат енергії. Для підтримки вологості повітря, яка знижувалася через опалення, на плиті тримали невелику ємність із водою, додаючи туди прянощі. У сильні морози кухонний кран залишали ледве відкритим, щоб вода рухалася і водопровідні труби не розірвало.
У морозні дні головним попередженням було самопочуття. Занімілі пальці рук і ніг або відчуття пронизливої сирості в кімнаті чітко сигналізували про переохолодження. Дорослі уважно стежили за дітьми та літніми людьми, не дозволяючи їм довго перебувати на холоді чи сидіти біля крижаних стін.
Важливою частиною виживання була й сусідська солідарність. У невеликих громадах і селах знали, хто живе сам, і за простими сигналами, наприклад, чи відкриті фіранки на вікнах або чи йде дим із димаря, перевіряли, чи все гаразд із самотніми сусідами.
Джерело: tsn.ua
