У горах заходу США зникло 300 льодовиків і більшість решти тане

Де та які льодовики збереглися

Більшість льодовиків Скелястих гір та Сьєрра-Невади сьогодні невеликі: їхня середня площа становить приблизно 0,1 кв. милі, тобто близько чверті квадратного кілометра. Для порівняння, найбільший льодовик на горі Рейнір у штаті Вашингтон має площу близько 11,24 км².

Дані свідчать, що у Скелястих горах (Колорадо, Монтана, Вайомінг) і в Сьєрра-Неваді (Каліфорнія) льодовики виживають переважно завдяки особливостям рельєфу. Вони ховаються у затінених нішах, менш відкритих до прямого сонця, і отримують додатковий сніг із лавин. Без цього «локального захисту» більшість таких льодовиків, ймовірно, уже б не існувала.

Архівні та сучасні світлини, зокрема льодовика Боулдер у Монтані (1910 та 2007 роки), показують, що лід у тіні зберігався значно довше, тоді як відкриті ділянки розтанули.

Де лід тане найшвидше

Найінтенсивніше танення фіксується в масиві Біарзут–Абсарока на півдні Монтани. Там льодовики втрачають приблизно 0,5 метра товщини льоду щороку.

У штаті Вашингтон картина інша. Льодовики на горах Рейнір і Бейкер більші, отримують набагато більше снігу та переживають прохолодніші літа. Хоча вони також скорочуються, річна втрата товщини тут становить приблизно 0,15 метра, тобто утричі повільніше, ніж у найвразливіших районах Скелястих гір.

Супутникові дані для льодовиків на горі Шаста (Північна Каліфорнія), горі Рейнір (Вашингтон) та льодовика Сперрі в Монтані показують, як поверхня льоду поступово просідає та втрачає висоту. Найбільші втрати виділяються червоними відтінками на картах.

У Вашингтоні загальна закономірність проста: чим вища висота, тим менші втрати льоду, що відповідає нижчим температурам. Але в Скелястих горах подібної залежності не виявлено — це вказує на те, що ключову роль там відіграють саме локальні умови рельєфу, а не лише висота над рівнем моря.

Прогнози до кінця століття

У попередньому моделюванні, яке Фаунтейн із колегами проводив для льодовиків Олімпійського півострова у Вашингтоні, більшість із них за нинішніх кліматичних трендів може зникнути до 2070 року. Розташування ближче до Тихого океану та нижчі висоти роблять ці льодовики особливо вразливими.

Інші льодовики Вашингтона, передусім на горах Рейнір і Бейкер, ймовірно, збережуться й після 2100 року, але на який саме термін — поки що не ясно.

Чому льодовики важливі для екосистем і людей

Найважливіша роль гірських льодовиків — постачання води в високогірні екосистеми. Вони частково тануть наприкінці літа, коли сезонний сніг уже зник, а дощів мало. Саме тоді талі води з льоду підтримують рівень потоків і приносять прохолодну воду, необхідну для холодолюбних риб та інших мешканців гірських річок.

Льодовики Скелястих гір сьогодні насамперед критичні для природних екосистем. Натомість у Вашингтоні вони мають ще й господарське значення, беручи участь у живленні гідроелектростанцій.

Небезпека селів і зсувів

Ще один серйозний наслідок танення пов’язаний із льодовиками на крутих вулканах Каскадного хребта — від Каліфорнії до Вашингтона. Рух льоду роздрібнює пухкі вулканічні породи й відкладає їх унизу у вигляді потужних «фартухів» уламків, відомих як морени.

Коли льодовик відступає, ці крутосхилі морени залишаються без опори льоду. Сильні потоки води від дощів чи посиленого танення можуть розмити їх основу, спричиняючи зсуви й селеві потоки, що мчать вниз по долинах. Такі події вже ставалися, зокрема у 2006 році на горах Худ в Орегоні та Рейнір у Вашингтоні, коли потоки уламків пошкодили інфраструктуру та перекрили кілька автошляхів.

Дослідники очікують, що зі скороченням льодовиків подібні інциденти траплятимуться частіше. У підсумку подальше танення й можливе зникнення гірських льодовиків на заході США вплине і на природні екосистеми, і на водні ресурси, від яких залежать люди та дика природа.

У горах заходу США зникло 300 льодовиків і більшість решти тане з’явилася спочатку на Цікавості.

cikavosti.com