2876
Українські удари по російських авіаремонтних підприємствах можуть суттєво послабити можливості ворожої авіації та протиповітряної оборони. Особливо важливими для Росії залишаються літаки дальнього радіолокаційного виявлення А-50, яких у строю небагато. Військовий оглядач Давид Шарп пояснив в ефірі, чому втрата навіть одного такого літака створює серйозні проблеми для російської ППО.
Чому Росії потрібні А-50
Генштаб повідомив про удар по російському авіаремонтному заводу, де обслуговують літаки А-50, Іл-76 та Іл-78. У березні на цьому підприємстві вже пошкодили один А-50.
Літаки А-50, попри технічну відсталість порівняно із сучасними західними аналогами, залишаються надзвичайно важливим інструментом російської армії. Їхня цінність зростає через те, що таких машин у строю дуже мало, а значна частина вже була пошкоджена або збита. Два випадки знищення А-50 стали великими успіхами української протиповітряної оборони.
А-50 є літаком дальнього радіолокаційного виявлення та управління, тобто літаючим радаром. На відміну від наземних станцій, він може переміщуватися в райони, де покриття немає або недостатнє. Завдяки великій висоті польоту кривизна Землі значно менше обмежує його спостереження, тож він краще виявляє маловисотні цілі.
Для російської винищувальної та бомбардувальної авіації такий літак фактично є очима. Він може завчасно попередити винищувачі про появу українських літаків і допомогти бомбардувальникам відійти від небезпеки. Також А-50 є найважливішим інструментом виявлення українських крилатих ракет і безпілотників, які атакують Росію або окуповані території.
А-50 створений на базі військово-транспортного Іл-76, тому на одному підприємстві можуть ремонтувати і Іл-76, і Іл-78, і А-50. Ще одне підприємство, пов’язане з обслуговуванням цих літаків, розташоване в Таганрозі. Це основний завод, який працює з А-50. Якщо удар уповільнює ремонт хоча б однієї такої машини, російська армія на певний час втрачає частину можливостей виявляти повітряні загрози.
Слабкі місця російської ППО
Цей авіаремонтний завод уже атакували в березні, а тепер по ньому завдали повторного удару. Чому Росії не вдалося забезпечити надійний захист такого важливого підприємства?
Повноцінного захисту російська сторона практично не має щодо жодного об’єкта. Навіть Москва, яку прикривають найретельніше, залишається вразливою. Яскравий приклад – нафтопереробний завод у Капотні, який уже зазнавав українських атак. Стовідсоткової протиповітряної оборони не існує ніде, навіть у країнах із найсучаснішими системами.
У Росії є технічні недоліки засобів виявлення та зенітно-ракетних комплексів, рівень підготовки особового складу не скрізь відповідає високим стандартам, а велика територія ускладнює суцільне радіолокаційне покриття. Через це російське командування змушене визначати пріоритети: найважливіші об’єкти прикривають краще, а захистити все одночасно неможливо.
Співвласник Firebird Денис Штілерман повідомив, що українську балістичну ракету FP-7 уже випробували в бойових умовах, але поки її застосування він називає економічно недоцільним. Ракета коштує близько 600 тисяч доларів і може доставляти 200-кілограмову бойову частину на відстань до 300 кілометрів. Заявлена точність приблизно 14 метрів. Балістичну ракету значно складніше перехопити, ніж безпілотник, який до цілі летить кілька годин, тоді як балістична долає відстань за лічені хвилини.
Ця ситуація створює можливості для України, але ставить і складні завдання. Українські засоби ураження обмежені, тому важлива не лише цінність цілі, а й можливість завдати їй достатніх пошкоджень. Саме тому нафтопереробні заводи, які мають складне обладнання, часто стають пріоритетною ціллю.
Шарп про удар по заводу з ремонту А-50, діряву ППО Росії та ефективність балістичних ракет
Джерело: 24tv.ua