2852
Дослідниця Женев’єва Люсе з Національного автономного університету Мексики (UNAM) відтворила систему мір давніх сапотеків, яка досі не мала опису. Вона проаналізувала архітектуру стародавнього міста Мітла в Мексиці. За її словами, відмінності в розмірах, які раніше вважали архітектурними неточностями, могли бути частиною свідомого плану.
Чотири пальці як основа мір
Базова одиниця цієї системи напрочуд проста: приблизно вісім сантиметрів, тобто ширина чотирьох пальців, складених поруч. Люсе встановила, що більші одиниці виникали з множення цієї малої міри на різні числа. Зокрема, у дверях, колонах і планах споруд Мітли постійно повторюються одиниці завдовжки 1,84 та 1,92 метра.
Дослідниця порівняла три архітектурні групи: Церкву, Арройо та Колони. Вона вивчила дверні прорізи, колони, дворики й інші елементи дев’яти комплексів і показала, що різні приміщення проєктували за конкретними правилами мір.
Це змінює давню дискусію. Понад століття дослідники трактували різницю в розмірах будівель як доказ того, що точної системи мір не існувало. Люсе вважає, що ці відмінності залежали від призначення й значущості кожного простору.
Календар, цикли часу та роль смерті
Найцікавіші результати стосуються зв’язку між числами в розмірах споруд і календарями Мезоамерики. У давніх суспільствах цього регіону 52 роки вважали надзвичайно важливим часовим циклом. Сонячний календар із 365 днів і ритуальний календар із 260 днів знову збігалися на початковій позиції через 18 980 днів. Цей період пов’язували з оновленням часу та продовженням космічного порядку.
На фасаді залу 21 у групі Колон Люсе помітила показове співвідношення. Загальна ширина дверних прорізів і колон дорівнює 156 разам по 8 сантиметрів, тобто більше 12 метрів. Число 156 рівно втричі більше за 52-річний цикл. Схожі числові співвідношення дослідниця знайшла у двориках та інших елементах. На її думку, повторення таких чисел у різних спорудах означає, що зодчі могли свідомо закладати уявлення про час у розміри будівель.
Мітла була не просто поселенням. Сапотеки називали місто Льйобаа, що означає «місце, де спочивають душі». Воно мало особливе значення для релігійних обрядів і поховальної архітектури. За припущенням дослідження, ця сакральна функція також відбилася в розмірах споруд, як і час. Зокрема, у групі Колон трапляються одиниці, яких немає в решті архітектурних зон.
Яскравий приклад — розташування вівтаря в комплексі E. Він стоїть не точно по центру двору. За розрахунками дослідниці, відстані від нього на північ і на південь ґрунтуються на одиницях, пов’язаних із числами 9 і 13 відповідно. У деяких мезоамериканських традиціях ці числа пов’язують із дев’ятьма володарями ночі й тринадцятьма володарями дня. Люсе вважає, що така схема свідчить: зодчі зважали не лише на симетрію, а й на цикли часу, ритуальні практики та уявлення про загробне життя.
Мітла може бути не єдиним прикладом. Дослідниця виявила сліди схожих одиниць мір в інших археологічних пам’ятках регіону Оахака, зокрема в Атсомпі та Сучилькітонго. Схожість поховальної архітектури вказує, що певні традиції мір могли поширюватися між різними поселеннями й епохами. Проте настільки докладної й послідовної системи, як у Мітлі, в інших сапотекських поселеннях досі не знайшли. До того ж неможливо визначити точне значення кожного числового співвідношення.
Робота Люсе показує, що давня архітектура розповідає не лише про те, як клали каміння, а й про ідеї, з якими будували. У Мітлі ширина дверей, розміри двору чи місце вівтаря можуть зберігати сліди того, як давні сапотеки уявляли час і всесвіт.
Джерело: 24tv.ua
