2852
Після майже двотижневої паузи українські сили поновили масовані атаки на російську нафтопереробну галузь. Лише за один тиждень було завдано близько шести результативних ударів по ключових підприємствах, серед яких найбільший на півдні Росії Афіпський НПЗ, а також заводи у Самарській, Нижегородській та Рязанській областях. Ізраїльський військовий журналіст Сергій Ауслендер вважає, що головною зміною стала не кількість атак, а новий підхід до вибору цілей на території самих підприємств.
Нова стратегія: параліч замість точкових ударів
Раніше удари здебільшого спрямовувалися на складні та дорогі установки, зокрема каталітичного крекінгу, які відповідають за випуск високооктанового пального. Тепер російські заводи масово переходять на низькоякісне пальне (стандарти Євро-2, 3, 4), тож знищення окремих високотехнологічних вузлів втратило колишню ефективність.
Українські сили почали бити по всій території заводів, прицільно знищуючи міжцехові трубопроводи. Руйнування цих комунікацій порушує зв’язність роботи всього підприємства. Труби легше відремонтувати, ніж унікальні імпортні установки, але регулярність ударів змушує росіян витрачати ресурси на безперервний ремонт.
Нафтопереробка залишається економічною основою путінського режиму, а збитки від атак вже вимірюються десятками мільярдів. За оцінками Головного управління розвідки Міноборони України (станом на кінець вересня), економічні втрати Росії сягнули 23 мільярдів доларів. Із 38 атакованих підприємств 15 були повністю зупинені, а ще 12 суттєво скоротили виробництво. На уражених заводах обсяги переробки впали більш ніж на 50%.
Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) підтверджує цю тенденцію: у червні російські НПЗ переробляли 3,8 мільйона барелів нафти на добу, це мінімальний показник за останні 20 років і на 30% менше, ніж до початку систематичних атак. До кінця жовтня Росії вдалося частково відновити обсяги до 5 мільйонів барелів, однак нова листопадова хвиля ударів неминуче знову обвалить ці показники.
Криза на ринку пального та провал дизельної угоди
Систематичне вибивання переробних потужностей вже спровокувало кризу на внутрішньому ринку Росії. З початку року бензин подорожчав приблизно на 20%, дизель – на 18%, а перебої з постачанням фіксувалися у 92% регіонів. Щоб перекрити дефіцит, Росія імпортує пальне з Білорусі та Казахстану за завищеними цінами, а індійський бензин, вироблений з російської нафти, доставляє танкерами через півсвіту до Мурманська.
Спроба експортувати дизель до США, з якого нібито зняли санкції, зазнала повного краху: жоден танкер так і не розвантажився в американських портах. Причина проста: покупці побоюються вторинних санкцій та політичних розслідувань.
Подальший розвиток подій має три варіанти: посилення кризи, синусоїда відновлення з новими ударами після пауз і припинення ударів. Останній сценарій найменш імовірний, адже він прив’язаний до гіпотетичного припинення війни.
Розмови про мир в обмін на території, зокрема здачу Донецької та Луганської областей, є ілюзією: відхід українських військ дасть Росії час на перегрупування, після чого вогонь поновиться. Агресору потрібна повна капітуляція, тому зупинка ударів по економічній базі Росії наразі виглядає неможливою.
Джерело: 24tv.ua