2898
Приватні інвестори та технологічні компанії створюють нові наукові інститути, які пришвидшують розробку штучного інтелекту та біологічного омолодження. Колись центрами пошуку нового знання вважалися університети, а сьогодні дедалі більше проривних досліджень відбувається в лабораторіях, які фінансують венчурні капіталісти або мільярдери.
Сучасна фундаментальна наука переживає епоху змін, яку, мабуть, можна порівняти хіба що з періодом після завершення Другої світової війни. Йдеться не лише про перерозподіл джерел фінансування. Ця зміна перебудовує саму архітектуру знань і дослідницьких практик.
Проблеми університетської науки
Академічна наука має чимало внутрішніх проблем. Керівники університетських лабораторій у США та Європі фактично не займаються дослідженнями: на написання грантових заявок вони витрачають від 40 до 60% робочого часу. Грантову систему контролюють державні інституції, зокрема Національні інститути здоров’я та Національний науковий фонд США. Вона вимагає детально описати плани, очікувані результати й безпечність проєкту, тож заохочує передбачувані «безпечні» проєкти, а радикальні ідеї рецензенти відкидають ще на етапі подання заявок.
Також існує віковий дисбаланс. У середині минулого століття середній вік науковця, який отримував перший великий грант, становив близько 30 років, а сьогодні він перевищив 45. Молоді вчені працюють на низькооплачуваних посадах і сподіваються на власну лабораторію. Успіх в університеті вимірюють кількістю публікацій і цитувань, що породило «дроблення» досліджень: з одного дослідження нарізають кілька дрібних статей, відтворюваність результатів яких часто викликає серйозні сумніви.
Приватний сектор і ризики нової епохи
Поки університети загрузли в бюрократії та внутрішніх війнах кафедр, приватний сектор почав активно вкладатися у фундаментальні дослідження. У середині 2010-х технологічні мільярдери та венчурні капіталісти зрозуміли, що цифровий ринок уже насичений, а найцікавіші проблеми лежать у фізичному світі. Так з’явилася індустрія deeptech, яка застосовує принципи венчурного капіталу та інженерний підхід до фундаментальної науки.
Яскравий приклад — DeepMind. Компанію заснували як приватний стартап у Лондоні, згодом її придбала Google. Вона розв’язала задачу, над якою академічна наука билася пів століття, — передбачила тривимірну структуру білка за його амінокислотною послідовністю. За кілька років за допомогою нейромережі AlphaFold компанія визначила структуру понад 200 мільйонів білків, тоді як академічні лабораторії за останні 50 років розшифрували близько 150 тисяч. Це досягнення нобелівського рівня з’явилося не в Гарварді чи Берклі, а в корпоративній лабораторії на гроші приватних інвесторів.
Компанія Altos Labs почала роботу з капіталом 3 млрд доларів, серед її інвесторів — Джефф Безос. Вона переманила найкращих учених, зокрема нобелівських лауреатів, пропонуючи мільйонні зарплати та свободу від грантової бюрократії. Натомість вони мають займатися клітинним омолодженням і сповільненням біологічного старіння.
Попри переваги, така наука має ризики. По-перше, знання приватизують: відкриття патентують, охороняють як комерційну таємницю або приховують за угодами про нерозголошення, тож знання стають менш доступними для лабораторій менш розвинених країн. По-друге, інвестори обирають напрями, які обіцяють великі ринки, а дослідження рідкісних захворювань чи екосистем можуть залишитися без фінансування. По-третє, етичні рішення в приватній науці ухвалюють за зачиненими дверима, тоді як державні інституції регулюють клонування, генетичні експерименти та безпеку роботи з патогенами.
Усі експерти сходяться на думці, що «золотого віку» університетської науки вже не буде. Для реформ державі варто запроваджувати нові форми грантів, як це робить DARPA: фінансувати не звіти, а сміливі програми під відповідальність конкретних керівників. Університетам потрібен доступ до сучасних технологій і суперкомп’ютерів. Ідеальним варіантом є не поділ на «державну» та «приватну» науку, а партнерські моделі, popularні в скандинавських країнах.
Джерело: finposter.com.ua
