996
Міжнародна команда дослідників повернулася до нікель-залізної батареї, яку понад сто років тому розробляв Томас Едісон, і радикально оновила її за допомогою нанотехнологій.
Едісон запатентував таку батарею у 1901 році як альтернативу свинцево-кислотним акумуляторам. У транспорті вона не стала масовою, але її хімія виявилася цікавою для сучасних систем накопичення енергії.
Науковці створили кластери нікелю та заліза розміром менш як п’ять нанометрів. Для контролю їх формування використовували білки, після чого матеріал поєднали з оксидом графену.
Після термічної обробки сформувався пористий аерогель, майже повністю заповнений повітрям. Велика площа поверхні дає змогу значно пришвидшити електрохімічні реакції.
У конфігурації гібриду батареї та суперконденсатора система досягла питомої енергії приблизно 47 Вт·год/кг і питомої потужності 18 кВт/кг.
Експериментальний елемент витримав понад 12 тисяч циклів без критичної деградації й здатен заряджатися за лічені секунди.
За місткістю він поки поступається літій-іонним батареям, але може бути перспективним для стаціонарних систем, де особливо важливі швидка віддача потужності та довговічність.
https://psm7.com/uk/nauka/vcheni-vidrodyly-batareyu-edisona-vona-zaryadzhayetsya-za-sekundy.html
