676
Твердження, що людина використовує лише 10% мозку, належить до найживучіших наукових міфів. Сучасна нейробіологія не знаходить у мозку величезних «мовчазних» областей, які нібито можна було б увімкнути й отримати надздібності. Різні структури активуються з різною інтенсивністю залежно від завдання, але протягом дня робота охоплює практично весь орган.
Однією з причин популярності міфу могла стати неправильна інтерпретація ранніх нейропсихологічних досліджень. У XX столітті вчені побачили, що після пошкодження частини мозку тварини іноді можуть частково відновлювати втрачені навички. Це демонструє пластичність нервової системи, але не означає, що видалена ділянка була «зайвою».
Невелике ушкодження може порушити дуже конкретну функцію
Сьогодні добре відомо, що різні області мозку мають спеціалізовані ролі. Пошкодження рухової кори може спричинити параліч, ураження мовних центрів — порушити здатність говорити або розуміти мову, а зміни в інших ділянках впливають на пам’ять, зір, емоції чи планування.
Методи функціональної візуалізації також показують, що навіть просте повсякденне завдання залучає багато мереж одночасно. Щоб купити каву, людина має побачити об’єкти, прийняти рішення, сформулювати фразу, оцінити ціну, виконати точні рухи руками та зберігати увагу. Усе це забезпечують різні системи мозку.
Мозок занадто «дорогий», щоб 90% його простоювали
Мозок становить лише близько 2% маси тіла дорослої людини, але використовує приблизно п’яту частину енергії організму. З еволюційної точки зору підтримувати настільки енергозатратний орган, більшість якого не мала б функції, було б вкрай невигідно.
Навіть під час сну або спокійного відпочинку мозок не «вимикається». Працюють мережі, пов’язані з підтриманням дихання, серцевого ритму, обробкою пам’яті, внутрішніми думками й контролем тіла. Тому коректніше говорити не про відсоток «увімкненого мозку», а про те, які саме нейронні мережі активні в конкретний момент.
