712
Мережа російських культурних центрів «Русский дом» продовжує працювати в багатьох країнах Європи навіть після запровадження санкцій ЄС проти «Россотрудничества», яке координує їхню діяльність. Із 26 представництв на континенті щонайменше 15 залишаються активними, а окремі європейські спецслужби та українська розвідка підозрюють їх у використанні для політичного впливу, пропаганди та збору інформації.
Після початку повномасштабної війни низка країн закрила російські центри. Серед них Словенія, Хорватія, Чорногорія, Північна Македонія, Румунія, Велика Британія та Данія. У Молдові рішення про розрив угоди було ухвалено після інцидентів із російськими дронами, а в Німеччині найбільший «Русский дом» у Берліні також припинив роботу.
Водночас закриття конкретного центру не завжди означає припинення мережі впливу. У Польщі після призупинення діяльності частину функцій передали колегам у Будапешті, а в Молдові окремі напрямки роботи можуть переходити до дипломатичних структур.
Особливу увагу привертає брюссельський «Русский дом», який працює неподалік від будівель ключових інституцій ЄС. За даними журналістських розслідувань, через мовні та освітні програми там формують мережі контактів серед молоді, організовують заходи й поїздки, які можуть використовуватися для просування російських політичних наративів.
Українська Служба зовнішньої розвідки заявляє, що подібні центри можуть використовуватися і для вербування агентів, обходу санкцій та підтримки проросійських мереж. У Брюсселі бельгійська контррозвідка, за даними розслідувачів, виявляла співробітників російських спецслужб у ширшому дипломатичному середовищі.
Проблема для ЄС полягає в тому, що санкції запроваджені проти «Россотрудничества» як організації, але конкретні культурні центри можуть мати інший юридичний статус. Єврокомісія наголошує, що рішення про закриття таких установ належить до компетенції національних урядів.
Через це мережа продовжує існувати фрагментарно навіть після серії гучних закриттів. Москва паралельно розширює присутність в Африці та інших регіонах, де «Русские дома» дедалі частіше стають інструментом не лише культурної дипломатії, а й ширшої політики впливу.
