4176
У Тибетському автономному районі Китаю біля дороги в лісистій місцевості дослідники знайшли невідому науці сліпу змію. Новий вид отримав назву Indotyphlops gyirongensis на честь міста Гьїронг неподалік китайсько-непальського кордону.
Змію виявили на Цінхай-Тибетському нагір’ї — найбільшому й найвищому високогірному плато планети. Цей регіон залишається недостатньо дослідженим з погляду дрібних підземних плазунів, тому нові експедиції регулярно приносять несподівані знахідки.
Описаний екземпляр — самка довжиною 26,5 сантиметра. Для представників цієї групи це відносно великий розмір.
Тіло змії світло-коричневе й поступово стає світлішим ближче до хвоста. Голова має характерну світлу «шапочку», яка стала однією з ознак, що допомогли відрізнити новий вид від споріднених форм.
Як і інші сліпі змії, Indotyphlops gyirongensis має сильно редуковані очі, приховані під лусками голови. Для тварини, яка більшу частину життя проводить у ґрунті, повноцінний зір не є настільки важливим, як чутливість до запахів і вібрацій.
Сліпі змії зовні часто нагадують великих дощових черв’яків. Навіть наукова назва групи Scolecophidia походить від грецьких слів, пов’язаних із «черв’яком» та «змією».
Більшість представників цієї групи живе під землею, у підстилці, під камінням або гнилою деревиною. На поверхню вони виходять рідко, тому їх важко знаходити під час звичайних польових обстежень.
Дослідники порівняли морфологію нового екземпляра з іншими видами роду Indotyphlops і провели молекулярний аналіз.
Генетичні дані показали значну відмінність від найближчих родичів. Різниця за ділянкою мітохондріального гена CO1 перевищувала 18,3%, що є вагомим аргументом на користь окремого виду.
Серед діагностичних особливостей учені також описали 18 рядів лусок у середній частині тіла, 432 спинні луски вздовж тіла, 17 підхвостових лусок і відсутність характерного шипа на кінчику хвоста.
Новий вид віднесли до родини Typhlopidae — найчисленнішої та найпоширенішої родини сліпих змій.
Поки Indotyphlops gyirongensis достовірно відома лише з китайської частини Тибету. Проте місце знахідки розташоване дуже близько до кордону з Непалом.
Автори дослідження припускають, що ареал може продовжуватися й на непальській території, але для підтвердження потрібні нові польові дослідження.
Знахідка ще раз показує, наскільки слабко вивчена підземна фауна високогірних районів Азії. Через прихований спосіб життя такі тварини можуть залишатися непоміченими навіть у регіонах, де люди живуть і подорожують століттями.
Дослідники зазначають, що останні польові роботи в прикордонних районах Тибету вже принесли кілька нових таксонів і нових для Китаю видів. Це свідчить, що регіон потребує значно детальнішого біологічного обстеження.
