2430
Нове моделювання гігантського удару, який міг створити систему Земля — Місяць, показало принципово інший сценарій: якщо враховувати реальну механічну міцність кам’яних планет, велика частина майбутнього Місяця може утворитися як майже цілісний об’єкт уже протягом перших п’яти годин після зіткнення.
Найпоширеніша модель походження Місяця передбачає, що молода Земля зіткнулася з планетою приблизно марсіанського розміру, яку умовно називають Тейєю.
У класичних комп’ютерних розрахунках удар викидає навколо Землі диск розплавленого та випарованого матеріалу. Місяць потім поступово збирається з цього диска.
Багато таких симуляцій припускають, що під час настільки енергетичного зіткнення механічною міцністю гірських порід можна знехтувати. Планетні тіла поводяться майже як рідина.
Команда Southwest Research Institute разом із University of Arizona перевірила, що станеться, якщо врахувати температурно-залежну міцність порід обох планет.
Результат виявився фундаментально іншим. За певних умов після зіткнення велика маса матеріалу не розмазується повністю в диск, а швидко формується в окремий великий супутник.
У симуляціях такий об’єкт міг з’явитися менш ніж за п’ять годин. Це не означає, що його поверхня й внутрішня структура відразу стали такими, як у сучасного Місяця, але головна маса супутника вже була зібрана.
Ключову роль відіграє температура Тейї та Землі перед ударом. Гарячі планети слабші механічно й легше поводяться як рідина, тому частіше утворюють класичний диск уламків.
Холодніші тіла зберігають більшу міцність. У таких сценаріях зіткнення може викинути великі цілі фрагменти, які швидко об’єднуються в супутник.
Це пов’язує механізм формування Місяця з часом самого удару. Якщо зіткнення сталося раніше, коли молоді планети були гарячішими, результат мав бути одним. Якщо пізніше, після більшого охолодження, — іншим.
Нова модель також може впливати на пояснення хімічного складу Місяця. Однією з давніх проблем є те, що місячні породи за ізотопним складом дуже схожі на земні, хоча у класичному сценарії значна частина речовини мала походити від Тейї.
Швидке формування великого цілісного супутника змінює те, які частини Землі та Тейї потрапляють у майбутній Місяць і наскільки сильно вони перемішуються.
Автори не стверджують, що новий сценарій уже доведено. Він показує, що параметр, який раніше вважали другорядним, — міцність планетних порід — здатний радикально змінити результат моделювання.
Для подальшої перевірки потрібно зіставляти різні сценарії з реальними геохімічними даними, орбітальною динамікою та віком місячних порід.
Головний висновок полягає в тому, що походження Місяця може бути значно швидшою подією, ніж передбачає традиційний образ повільного збирання супутника з диска уламків. У деяких фізично правдоподібних умовах основний Місяць виникає майже одразу після удару.
https://phys.org/news/2026-09-giant-impact-intact-moon-hours.html
_(8481696193).jpg)
