2428
Плазмалогени — особливий клас жироподібних молекул, яких багато в мозку та клітинних мембранах, — у дослідах на старих мишах частково повернули назад кілька ознак вікового погіршення. Тварини краще виконували тести на навчання й пам’ять, мали більше синапсів і менше запальних змін у мозку. У частини мишей навіть виросло густіше й темніше хутро.
_(8481696193).jpg)
Одним із природних джерел плазмалогенів є асцидії, або sea squirts — морські безхребетні, яких їдять у деяких регіонах Кореї та Японії.
Плазмалогени є типом фосфоліпідів — молекул, із яких значною мірою побудовані клітинні мембрани. Особливо високі їхні концентрації в мозку, серці та імунних клітинах.
Рівень плазмалогенів природно зменшується з віком. Нижчі показники також спостерігали при деяких нейродегенеративних захворюваннях, включно з хворобами Альцгеймера та Паркінсона.
Саме це підштовхнуло дослідників перевірити, чи може додаткове надходження цих молекул впливати на вікові зміни нервової системи.
У дослідах старим мишам додавали плазмалогени до раціону, після чого оцінювали їхню поведінку та структуру мозку.
Одним із ключових тестів був водний лабіринт Морріса. Тварину поміщають у басейн із прихованою платформою, і протягом кількох днів вона навчається знаходити її за просторовими орієнтирами.
Молоді здорові миші зазвичай швидко запам’ятовують місце платформи, тоді як старі тварини витрачають більше часу й роблять більше помилок.
Після п’яти днів тренування старі миші, які отримували плазмалогени, знаходили платформу значно швидше за старих тварин контрольної групи й за поведінкою наближалися до молодших.
Потім команда дослідила тканину мозку. У мишей із добавкою виявили більше синаптичних структур, а наявні контакти між нейронами виглядали краще збереженими.
Синапси є точками передавання сигналу між нервовими клітинами. Їхня втрата й пошкодження тісно пов’язані з погіршенням навчання та пам’яті під час старіння.
Дослідники також побачили нижчий рівень нейрозапалення, пов’язаного з активністю мікроглії — імунних клітин нервової системи.
Крім змін у мозку, у частини старих тварин з’явилося нове темне хутро, яке було густішим і блискучішим за шерсть контрольних мишей. Автори розглядають це як додаткову ознаку системного впливу, але не пояснюють її одним механізмом.
Результат стосується мишей, а не людей. На підставі такого експерименту не можна робити висновок, що поїдання асцидій або плазмалогенових добавок «омолоджує» людину.
Для практичного застосування потрібно перевірити біодоступність, оптимальне дозування, тривалу безпеку та ефект у клінічних дослідженнях. Проте робота додає дані до гіпотези, що вікове зниження плазмалогенів може бути не просто маркером, а частиною механізмів старіння мозку.
https://www.sciencedaily.com/releases/2026/09/260902234518.htm
