2400
Після майже восьми років подорожі та подолання мільярдів кілометрів космічний апарат BepiColombo, спільна наукова місія Європейського космічного агентства (ESA) та Японського агентства аерокосмічних досліджень (JAXA), вийшов на фінальний етап прибуття до найменшої та найближчої до Сонця планети. Про це повідомляє Sci.News.
Місія стартувала з європейського космодрому в Куру у Французькій Гвіані 20 жовтня 2018 року. Це перша європейська місія до Меркурія і водночас перша, що надсилає одразу два апарати для одночасних, взаємодоповнювальних вимірювань самої планети та її динамічного оточення.
Склад місії та її унікальність
BepiColombo складається з двох орбітальних апаратів: європейського орбітера Mercury Planetary Orbiter (MPO) та японського Mercury Magnetospheric Orbiter (MMO), також відомого як «Mio». Разом вони мають дослідити поверхню Меркурія, його внутрішню будову та магнітосферу.
Назву місія отримала на честь італійського математика та інженера Джузеппе (Бепі) Коломбо (Giuseppe Colombo). Він першим показав, що незвична поведінка Меркурія — обертання навколо власної осі тричі за кожні дві орбіти навколо Сонця — пояснюється резонансом. Коломбо також запропонував NASA використати гравітаційний маневр біля Венери, щоб вивести апарат Mariner 10 на орбіту, з якої той зміг тричі пролетіти повз Меркурій у 1974–1975 роках.
Під час своєї 7,2-річної подорожі до внутрішньої планети BepiColombo здійснює складну серію гравітаційних маневрів: один проліт повз Землю, два — повз Венеру та шість — повз сам Меркурій, перш ніж вийти на орбіту навколо нього. У крейсерській конфігурації транспортний модуль MTM (Mercury Transfer Module) забезпечував рух за допомогою іонних двигунів і великих сонячних панелей розмахом близько 30 м.
Ключовий маневр на відстані понад 200 млн км
3 вересня 2026 року команда місії підтвердила, що транспортний модуль MTM успішно відокремився від решти зв’язки апаратів, офіційно розпочавши так звану «фазу прибуття». Сигнали, які засвідчили успішне розділення, були прийняті двома далекокосмічними антенами ESA в Іспанії та Аргентині.
Телеметрія показала, що всі системи працюють у штатному режимі, а сонячні панелі орбітера MPO вже живлять бортові акумулятори. Це був критично важливий маневр: він відбувався на відстані понад 200 млн км від Землі, де оперативне втручання неможливе, тож команди місії мали заздалегідь ретельно прорахувати всі сценарії.
Після відокремлення MTM два орбітальні апарати — MPO та Mio — продовжують шлях до Меркурія як єдина зв’язка, яку наразі живить і керує MPO. Лише пізніше вони розійдуться на власні орбіти для виконання наукової програми.
Графік виходу на орбіту та початок науки
За даними команди BepiColombo, композитний апарат має вийти на орбіту навколо Меркурія 21 листопада 2026 року. Розділення MPO та Mio заплановане на 9–10 грудня 2026 року, після чого кожен з орбітальних апаратів розпочне власну наукову програму.
Повноцінна наукова фаза місії має стартувати у квітні 2027 року. Тоді BepiColombo зможе детально досліджувати поверхню, внутрішню структуру, магнітне поле та навколишнє середовище Меркурія, доповнюючи дані попередніх місій і поглиблюючи наше розуміння найвнутрішньої планети Сонячної системи.
Відео з візуалізацією подорожі та прибуття BepiColombo до Меркурія можна переглянути за цим посиланням: .
Апарат BepiColombo розпочав фінальний етап зближення з Меркурієм з’явилася спочатку на Цікавості.
