2736
Орнітологи простежили за 21 самицею євразійського хрустана Eudromias morinellus і побачили, що за один сезон кожна може побувати одразу на кількох місцях гніздування. Найчастіше самиці зупинялися приблизно на трьох ділянках, але деякі змінювали до п’яти. Після відкладання кладки вони зазвичай залишали яйця самцеві й вирушали шукати нового партнера, а одна з мічених пташок між двома сусідніми гніздовими районами подолала близько тисячі кілометрів.
,_Boneffe,_Belgium_(4918807981).jpg)
Хрустани гніздяться у тундрі та гірських районах Європи й Азії й зрідка трапляються під час прольоту в Україні. Їхня система розмноження незвичайна для птахів тим, що частина типових статевих ролей тут фактично перевернута. Самиці в середньому більші й яскравіше забарвлені, активніше конкурують за партнерів, а основний догляд за кладкою бере на себе самець.
Після спаровування самиця зазвичай відкладає три яйця. Самець залишається висиджувати кладку й пізніше доглядає пташенят, тоді як самиця може залишити територію й продовжити сезон розмноження в іншому місці. Щоб зрозуміти, наскільки далеко заходить ця стратегія, дослідники прикріпили до птахів легкі передавачі на сонячних батареях і простежували їхні переміщення впродовж літа.
На початку сезону більшість самиць рухалася переважно на північ, а пізніше їхні переміщення відбувалися приблизно вздовж однієї широти. Між сусідніми зупинками птахи в середньому долали близько 70 кілометрів, хоча окремі перельоти були набагато довшими. Найекстремальніший зафіксований перехід між двома гніздовими районами наблизився до тисячі кілометрів.
Тривалість перебування на різних ділянках теж відрізнялася. На ранніх зупинках самиці часто залишалися лише близько шести днів — достатньо, щоб знайти партнера, сформувати пару й відкласти яйця. На останньому гніздовому місці сезону медіанний час перебування зростав приблизно до 41 дня.
Автори припускають, що наприкінці літа стратегія змінюється. Коли часу на пошук нового партнера й повний цикл розмноження вже бракує, частина самиць може залишатися довше й брати участь у догляді за останнім потомством. Раніше випадки самиць із пташенятами вважали надзвичайно рідкісними, тому трекери дозволяють перевірити, чи насправді така поведінка поширеніша.
Дослідження показує, наскільки рухливою може бути система розмноження навіть у межах одного короткого арктичного літа. Для самиці успіх залежить не від одного гнізда, а від здатності швидко знаходити нові місця й партнерів, тоді як самці інвестують більше часу в інкубацію та догляд за конкретною кладкою.
Подальші спостереження мають уточнити, скільки кладок реально встигає створити одна самиця за сезон, як часто вона повертається до догляду за останніми пташенятами й наскільки така поліандрична система змінюється залежно від погоди, доступності партнерів та тривалості сезону.
