1184
Бічний аміотрофічний склероз поступово забирає у людини здатність рухатися й говорити, залишаючи ясний розум у знерухомленому тілі. Але один чоловік із БАС майже два роки спілкувався вдома, «озвучуючи» свої думки через мозковий імплант — і робив це з точністю близько 99 відсотків. Дослідження опублікували в журналі Nature Medicine, і воно показує, що мовні нейропротези виходять із лабораторій у реальне життя.
99 відсотків точності
У завданнях, де учасник відтворював підказані слова, система розпізнавала мовлення з точністю 99,2 відсотка, спираючись на словник зі 125 000 слів. Але найважливіше — це не лабораторний рекорд, а щоденне використання. За майже два роки чоловік «наговорив» через імплант понад 183 тисячі речень загальним обсягом близько 1,96 мільйона слів. У 92 відсотках випадків речення розшифровувалися принаймні здебільшого правильно, а середня швидкість сягала 56 слів за хвилину.
Як це працює
В основі системи — чотири мікроелектродні решітки по 64 електроди кожна, імплантовані у ділянку кори мозку, що відповідає за мовлення. Коли людина намагається говорити, ці електроди зчитують активність нейронів. Спеціальний декодер на основі трансформерної нейромережі кожні 80 мілісекунд перетворює сигнали мозку на ймовірності окремих звуків-фонем, а мовна модель складає з них слова й речення. Тими самими сигналами чоловік керував ще й курсором на комп’ютері, тож міг самостійно користуватися пристроєм.
Ключове слово тут — «самостійно». Понад 3800 годин за майже два роки учасник користувався системою вдома без допомоги дослідників, застосовуючи її у 444 з 653 днів. Це принципова відмінність від багатьох попередніх експериментів, які працювали лише в контрольованих умовах лабораторії під наглядом інженерів.
Що це означає
Роботу виконали в межах клінічного випробування BrainGate2, а провідним автором став Девід Брандман із Каліфорнійського університету в Девісі. Для людей, які втратили голос через БАС, інсульт чи травму, така технологія — це шанс повернути найголовніше: можливість спілкуватися з рідними власними словами, а не через складні системи стеження за поглядом.
Варто пам’ятати, що йдеться про один клінічний випадок, а імплантація електродів у мозок — серйозна нейрохірургічна операція, яка поки що доступна лише учасникам досліджень. До широкого застосування ще далеко. Та сам факт, що людина з тяжким паралічем змогла майже два роки вільно «розмовляти» вдома з майже ідеальною точністю, робить майбутнє, де голос повертають технологією, набагато ближчим.
Джерело: Nature Medicine
