1808
Китай запропонував Сполученим Штатам створити окремий переговорний формат щодо штучного інтелекту, намагаючись винести одну з найважливіших технологічних тем у самостійний трек американо-китайських відносин. Пекін вважає, що суперництво двох держав у сфері ШІ вже стало настільки масштабним, що його неможливо ефективно обговорювати лише в межах ширших торговельних переговорів.
Ініціатива з’явилася на тлі жорстких американських обмежень на експорт до Китаю найсучасніших процесорів, обладнання для виробництва чипів та окремих технологій подвійного призначення. Вашингтон пояснює ці заходи міркуваннями національної безпеки та ризиком використання передових систем у військових цілях.
Китайська сторона наполягає, що надмірні технологічні обмеження фактично розділяють глобальний ринок і змушують країни створювати паралельні ланцюги постачання. Пекін водночас прискорює власні програми розвитку напівпровідників, дата-центрів і великих мовних моделей, намагаючись зменшити залежність від американських постачальників.
Для США тема ШІ також тісно пов’язана з конкурентоспроможністю. Американські компанії залишаються лідерами у розробці найпотужніших моделей і спеціалізованих прискорювачів, але Китай швидко скорочує відставання за масштабом інвестицій, кількістю інженерів та обсягом обчислювальної інфраструктури.
Окремий переговорний формат міг би охоплювати не лише експортні обмеження, а й питання безпеки моделей, військового використання ШІ, автономних систем та стандартів тестування. Обидві країни вже визнають, що неконтрольоване використання штучного інтелекту у військовій сфері створює ризики помилкової ескалації.
Однак перспективи таких переговорів залишаються невизначеними. Вашингтон не хоче, щоб технологічний діалог перетворився на інструмент послаблення експортного контролю, а Пекін не погоджується на формат, у якому обмеження залишаються незмінними, а сторони обговорюють лише загальні принципи безпеки.
Попри розбіжності, сама пропозиція свідчить, що штучний інтелект став окремим елементом великої стратегічної конкуренції між США та Китаєм. Подальші домовленості можуть вплинути не лише на двосторонні відносини, а й на глобальні правила використання найпотужніших систем ШІ.
