879
У 1962 році Morris представила модель 1100 із системою Hydrolastic — однією з найцікавіших підвісок свого часу. На відміну від звичайної схеми, де передні та задні пружні елементи працюють незалежно, тут колеса одного борту були гідравлічно пов’язані між собою.
Ідею розробив інженер Алекс Моултон, який також працював над підвіскою Mini. Біля кожного колеса використовувався спеціальний пружний блок із гумовим елементом і камерою, заповненою рідиною, а передній і задній блоки одного боку автомобіля з’єднувалися трубопроводом.
Коли переднє колесо наїжджало на нерівність, тиск у системі передавався до заднього елемента. Завдяки цьому задня частина підвіски реагувала ще до того, як заднє колесо досягало тієї самої нерівності, що допомагало зменшувати характерне розгойдування кузова вперед-назад.
Конструктори прагнули поєднати компактні розміри Morris 1100 із плавністю ходу більшого автомобіля. У той час складної електроніки ще не існувало, тому взаємодія передньої та задньої підвісок здійснювалася повністю механічно та гідравлічно.
Система давала цікавий баланс комфорту та керованості, але була складнішою за звичайну підвіску й потребувала спеціального обслуговування. Попри це Hydrolastic використовували не лише на Morris 1100, а й на інших моделях BMC, Austin, MG та Wolseley.
Пізніше концепцію розвинули в систему Hydragas, де частину пружних властивостей забезпечував уже стиснений газ. Hydrolastic залишилася одним із найяскравіших прикладів того, як інженери ще в 1960-х намагалися керувати рухами кузова без електронних амортизаторів і активних стабілізаторів.
