1407
У дощових лісах північного Квінсленду виявили павука з надзвичайною технікою полювання. За словами дослідників, цей вид використовує потужну пружинну шовкову пастку, щоб ловити один-єдиний тип здобичі — по одній мурасі за раз, — у тому, що вчені називають «остаточною спеціалізацією». Нічного павука прозвали «павуком-балістою» на честь давньоримської облогової зброї, що метала снаряди за рахунок накопиченої напруги. Роботу опублікували в журналі Current Biology.
Павук належить до роду Propostira, хоча офіційної назви йому ще не дали. Його вперше помітив професор Грег Андерсон, а команда з Університету Маккворі під керівництвом професора Аджая Нарендри та аспіранта Пранава Джоші провела 10 днів і ночей у лісі поблизу Куктауна, документуючи поведінку тварин за допомогою високошвидкісних та інфрачервоних камер. Ціль павука — агресивна зелена деревна мураха Oecophylla smaragdina.
«Дуже незвично, що павук живиться мурахами, бо ті надзвичайно небезпечні, а ще дивніше знайти павука, який їсть лише один конкретний вид мурах, — пояснив професор Нарендра. — Мурахи мають різноманітний хімічний захист, зокрема здатність жалити в деяких видів, і використовують сигнали тривоги, щоб швидко скликати на підмогу сотні й навіть тисячі інших мурах».
Удень павук-баліста ховається під листком над ділянками, де активно шукають їжу зелені деревні мурахи. Уночі він спускається більш ніж на 50 сантиметрів і створює точку кріплення на листку, гілці чи ґрунті. Потім до чотирьох годин він будує складну вертикальну пастку — конструкцію з 15–60 напружених шовкових ниток, зібраних у конусоподібну форму біля землі.
Щоб завершити пастку, павук обгортає конус тоншим шовком і швидко відступає вгору. За мить наближається зелена деревна мураха, агресивно реагує, кусає конус — і випадково від’єднує його від точки кріплення. Це й запускає пастку: вивільнений пружинний механізм підкидає мураху більш ніж на 30 сантиметрів угору, у головну павутину. Мураха зазнає прискорення понад 1300 метрів за секунду в квадраті, перш ніж заплутатися.
«Ми припускаємо, що на завершальному етапі будівництва павук додає феромон, який спеціально приваблює робочих мурах і провокує агресивну атаку, що й спускає пастку, — зазначив Нарендра. — Схоже, це єдиний випадок, коли павутина розрахована на єдиний вид здобичі, а механізм запускає сама здобич, а не хижак». Співавтор дослідження, експерт із біомеханіки шовку доктор Йонас Вольф, привіз зразки до Німеччини й вивчив їх сканувальною електронною мікроскопією.
«Пастка павука-балісти біоінженерно влаштована так, щоб накопичувати пружну енергію в шовку й швидко її вивільняти, даючи неймовірну миттєву питому потужність — більшу, ніж у будь-яких інших шовкових біологічних катапульт, — пояснив Нарендра. — Мурахи, на яких він полює, мають клейкі подушечки на лапках, тож стиснення пучка ниток має подолати силу, що в багато разів перевищує вагу мурахи». Дослідники вважають, що цей механізм еволюціонував як вузькоспеціалізований спосіб безпечно «відбирати» небезпечну здобич по одній та відносити її подалі від мурашиних стежок і гнізд.
