2553
Подвійна система eRASSU J0608 складається з двох білих карликів, які настільки близькі один до одного, що повний оберт займає лише 374 секунди — трохи більше шести хвилин. Спостереження NICER, Einstein Probe та архівні дані XMM-Newton показали, що орбіта швидко стискається зі швидкістю, узгодженою з втратою енергії через гравітаційні хвилі. Якщо система виявиться достатньо близькою до Землі, вона може стати одним із калібрувальних джерел для майбутньої космічної обсерваторії LISA.
Сучасні наземні детектори гравітаційних хвиль найкраще бачать дуже компактні й швидкі події — передусім фінальні етапи злиття чорних дір або нейтронних зір.
Подвійні білі карлики випромінюють хвилі на значно нижчих частотах, тому нинішні інструменти їх практично не реєструють. Ситуація має змінитися з появою космічних детекторів.
eRASSU J0608 спочатку привернула увагу як джерело рентгенівського випромінювання. У її сигналі видно яскравий повторюваний імпульс приблизно кожні 374 секунди.
Такі регулярні варіації зазвичай вказують на періодичний процес — наприклад, обертання зорі або орбітальний рух у подвійній системі.
Дані NICER та Einstein Probe показали, що джерело складається з двох білих карликів. Білий карлик — це компактний залишок зорі, схожої за масою на Сонце, але стиснутий до розміру приблизно Землі.
У eRASSU J0608 компоненти розташовані настільки близько, що речовина з однієї зорі переходить безпосередньо на іншу. Вона не встигає сформувати звичайний великий акреційний диск.
Нагріта речовина створює рентгенівське випромінювання, яке ми бачимо найсильніше лише при певній взаємній орієнтації компонентів. Саме тому система демонструє різкі періодичні спалахи замість постійного сяйва.
Команда порівняла нові вимірювання з давнішими спостереженнями XMM-Newton. Це дозволило простежити зміну орбітального періоду протягом більш ніж трьох років.
Орбіта стискається дуже швидко — один із найвищих темпів, відомих для подвійних білих карликів.
Розрахункова швидкість зміни відповідає втраті енергії, яку загальна теорія відносності прогнозує через випромінювання гравітаційних хвиль.
Для системи оцінили chirp mass приблизно у 0,43 маси Сонця. Цей параметр визначає, наскільки сильним буде гравітаційно-хвильовий сигнал від подвійної системи.
Головна невідомість — відстань. Рентгенівські дані самі по собі не дозволяють точно сказати, наскільки далеко розташована eRASSU J0608.
Чим далі джерело, тим слабший сигнал гравітаційних хвиль досягає Землі.
Автори сподіваються знайти можливого третього зоряного компаньйона, який допоможе незалежно оцінити відстань до системи.
Якщо вона досить близька, LISA зможе реєструвати її практично як постійне джерело низькочастотних гравітаційних хвиль.
Такі системи особливо цінні як verification binaries — об’єкти, параметри яких уже відомі з електромагнітних спостережень. Їх можна використовувати для перевірки чутливості майбутнього детектора та калібрування сигналів інших компактних подвійних систем.
https://phys.org/news/2026-09-pair-white-dwarfs-minute-orbit.html
