1112
Дослідники з Університету Південної Каліфорнії виявили дев’ять додаткових генів, пов’язаних із гіперемезисом вагітних (HG) — найважчою формою токсикозу. Шість із цих генів раніше ніколи не пов’язували зі станом. Раніше та сама команда встановила, що ключовим чинником нудоти й блювання під час вагітності є гормонотвірний ген GDF15. Нові результати, опубліковані в Nature Genetics, суттєво розширюють розуміння генетики HG і можуть указати шлях до нових способів профілактики та лікування.
Гіперемезис уражає близько 2% жінок і спричиняє надзвичайно сильну нудоту й блювання, через які буває дуже важко їсти й пити. У серйозних випадках стан може призвести до тяжкого виснаження й загрожувати здоров’ю і матері, і дитини. Роками HG розуміли погано й іноді помилково списували на психологічну проблему — хоча дедалі більше доказів свідчать про його потужне біологічне й генетичне підґрунтя.
Для найбільшого на сьогодні генетичного дослідження HG науковці з Медичної школи Кека та інших установ проаналізували дані 10 974 жінок зі станом і 461 461 жінки з контрольної групи. Учасниці представляли європейське, азійське, африканське й латиноамериканське походження. «Оскільки це найбільше дослідження HG за всю історію, ми змогли виявити важливі деталі, раніше невідомі, — пояснює провідна авторка Марлена Фейзо. — Те, що ми вивчали жінок із різних груп походження, свідчить, що результати можуть бути застосовними для широкого населення».
Загалом дослідники ідентифікували 10 генів, пов’язаних із HG: чотири були відомі раніше, шість — нові. Найпотужнішим виявився зв’язок із фактором росту й диференціювання 15 (GDF15) — цей ген виробляє однойменний гормон, рівень якого різко зростає під час вагітності. Попередні роботи показали, що тяжкість токсикозу частково залежить від чутливості жінки до цього гормону: ті, хто мав нижчий рівень GDF15 до вагітності через генетичну мутацію, зазвичай страждають від важчих симптомів.
Шість нових генів — FSHB, TCF7L2, SLITRK1, SYN3, IGSF11 і CDH9. Особливо цікавий TCF7L2: це один із найсильніших відомих генетичних чинників ризику діабету 2 типу, пов’язаний також із гестаційним діабетом. Ген може впливати на глюкагоноподібний пептид-1 (GLP-1) — гормон, що регулює рівень цукру, а водночас впливає на апетит і нудоту. Кілька інших нових генів пов’язані з апетитом, нудотою та пластичністю мозку.
Фейзо припускає, що мозок може починати асоціювати певну їжу з відчуттям нудоти — і це породжує інтенсивну, стійку відразу до їжі під час вагітності, хоча гіпотезу ще належить перевірити. Науковці також виявили, що деякі гени, пов’язані з HG, асоційовані з іншими наслідками вагітності — коротшою її тривалістю та прееклампсією (небезпечним станом із підвищеним тиском).
Ці відкриття мають цілком практичне значення. Ліки від HG існують, але допомагають не всім: навіть Zofran, один із найефективніших засобів, дає лише часткове полегшення приблизно половині пацієнток. Нові генетичні дані можуть указати на додаткові мішені для препаратів і згодом допомогти лікарям підбирати лікування за генетичним профілем. Команда вже отримала дозвіл на клінічне випробування метформіну — поширених ліків від діабету, які підвищують рівень GDF15, — щоб перевірити, чи здатне його приймання до вагітності знизити чутливість до цього гормону й запобігти важкому токсикозу.
