Величезні поклади срібла закопуються під море: винна зміна клімату

Команда Технологічного університету Хефей (Китай) першою серед науковців пов’язала кількість срібла, похованого у морських відкладах, з антропогенною зміною клімату.

Як зауважили вчені, глобальне потепління призводить до поховання величезних запасів срібла на дні Південнокитайського моря, водночас те саме може відбуватися по всьому світовому океану.

Кількість срібла, прихованого під морем біля берегів В’єтнаму, різко зросла з 1850 року, заявили автори дослідження. Це збігається з початком промислової революції, коли люди почали викидати парникові гази в атмосферу у великих масштабах, пише Live Science.

Це перший випадок, коли дослідження виявило можливий зв’язок між циклами срібла в океані та глобальним потеплінням, заявив провідний автор дослідження Ліцян Сюй, доцент кафедри наук про Землю. Відкриття вказує на те, що глобальне потепління може мати невідомі наслідки й для інших мікроелементів, сказав науковець.

Як срібло концентрується та поводиться під морем?

Як і інші елементи, срібло бере початок на суші й потрапляє в океани здебільшого внаслідок вивітрювання, коли дощова вода вимиває елементи з гірських порід та переносить їх у річки.

Певні регіони океану збагачуються сріблом через річний приплив, атмосферний пил, викиди людини та гідротермальні джерела. Срібло у своїй іонній формі (Ag+) є токсичним для морських істот. При цьому дуже мало відомо про те, як воно взаємодіє з ширшими океанічними екосистемами, зазначив пан Сюй.

Щоб дізнатися більше про те, як срібло поводиться у морському середовищі, науковець та його колеги проаналізували керн осаду із зони апвелінгу у В’єтнамі, у східній частині Південнокитайського моря. Зони апвелінгу – це прибережні регіони, де холодна вода підіймається з дна моря разом з поживними речовинами, які підтримують поверхневі екосистеми.

Отже, керн осаду із зони апвелінгу дослідники поділили на дві зони. Концентрація срібла зменшувалася від основи керна, датованої приблизно 1200 роком до нашої ери, до 7 сантиметрів від вершини. Але верхній край керна показав геть іншу тенденцію.

«Поховання срібла за останні 3200 рр. показує їх різке збільшення близько 1850-го», – написали автори дослідження у звітній статті. Цей час збігається зі збільшенням великих викидів CO2 в атмосферу.

Концентрації срібла в зонах апвелінгу зазвичай високі. Вчені розповіли, що рівень срібла біля берегів В’єтнаму був природно високим та схожим на рівні, що були раніше зареєстровані в районах апвелінгу біля берегів Канади, Мексики, Перу та Чилі. Проте ті дослідження не пов’язували високі концентрації срібла з глобальним потеплінням, уточнили вчені.

Глобальне потепління підвищує температуру води та посилює прибережні вітри, що разом збільшує інтенсивність апвелінгу. Це призводить до того, що на поверхню підіймається більше поживних речовин, збільшуючи масиви водоростей, які живлять весь харчовий ланцюжок. Високі рівні розчиненого срібла в цих регіонах можуть означати, що організми поглинають його більше, ніж в інших місцях. Коли вони врешті вмирають і тонуть, срібло падає на морське дно.

«Срібло потрапляє в опади разом з органічними речовинами. Підйоми глибинних вод посилюються внаслідок глобального потепління, і ми вважаємо, що вміст срібла в опадах усіх цих областей збільшується», – пояснив Ліцян Сюй.

«Високі рівні срібла у відкладах мають потенціал для потрапляння до морської води», – зазначив пан Сюй. За його словами, якщо це відбувається у глобальному масштабі, то може стати проблемою, оскільки срібло потенційно здатне вирватися та отруїти екосистеми океану.

Якщо срібло не піде у воду, воно зрештою знайде свій шлях на сушу, вважають автори дослідження. За їхніми словами, «ніщо насправді не губиться, тільки переміщається».

Результати дослідження опублікував журнал Geophysical Research Letters.